Олександрівська – давня назва головної вулиці Старокостянтинова. Ця назва настільки "прижилася", що навіть коли вулиця офіційно змінила свою назву (стала Шевченка, а потім Леніна), старокостянтинівці ще довго називали її саме Олександрівською. На Олександрівській завжди вирувало життя: тут знайомилися, обговорювали новини, обмінювалися плітками та ділилися своїми радощами та турботами. Саме ця вулиця була улюбленим місцем для вечірніх прогулянок. Модно вбрані панянки, як магніт притягували погляди чоловіків. Веселі та жваві дітлахи, немов горобці, гасали вулицею, додаючи їй особливого колориту та безтурботності. Поважні чоловіки, прогулюючись вулицею, зазвичай вели серйозні розмови, обговорюючи політику чи місцеві новини. Тут завжи було дуже людно.
Не можна сказати, що вулиця Олександрівська мала багатий вигляд. На ній стояли один біля одного старі одноповерхові глиновальковані, криті залізом або черепицею будиночки, лиш де не де – кам’яні двоповерхові будівлі.
На головній вулиці міста були розташовані органи влади, різні установи міста і району, і, звичайно ж, перукарні, фотоательє, крамнички та заклади харчування.
Одним з таких одноповерхових будиночків, які прикрашали Олександрівську, була "Біла Чайна". В 1961 році районна газета писала: «В чайній №2 райцентру можна ситно і недорого пообідати. Тут готують гуляш, курячий бульйон, млинці з сметаною…В чайній №1 на обід подають голубці, борщ, пельмені».
"Чайна" на вулиці Олександрівській
Анатолій ще був хлопчаком та ходив до школи, коли на його вулиці, де проживав з батьками, якраз поруч з Олександрівською, з'явився величезний кран. Такого дива хлопчаки ще не бачили, тому й запам'ятали цю подію надовго. А як раділи: тепер у них була нова забава - лазити по цій дивній машині. Та невдовзі кран забрали для будівництва п'ятиповерхівки. Новими будинками хлопчаки, звісно, тішилися, та, разом з тим, зносили їх улюблений магазин "Уцінених товарів". А там продавли стільки потрібних для них речей: вінілові платівки, які вони потім запускали як "літаючі тарілки", різні пера, господарські товари та ще купу усіляких дешевих дрібничок. Знесли і "Чайну", яка знаходилась поруч, та й інші будинки. На їх місті вирили котлован. І от диво: для непосидючих хлопчаків з'явилась нова забава - збирання монет!
Ліворуч на фото будинки, на місці яких побудували пятиповерхівку
"Я пам'ятаю, як на перервах ми бігали на місце будівництва і шукали монети. Саме на прерервах, бо після школи мали цікавіші заняття. Прибігли, ковирнули паличкою землю, а звідти - монети царські випадають! Їх там було дуже багато. Вони ж особливо нікого не цікавили, бо були старі та зняті з обігу. От ми, діти, їх збирали та міняли. Я собі виміняв акваріум та рибок. На той час це було дуже модним захопленням. Якось кинув в акваріум одну срібну монету, знайдену на будівництві. Хлопці говорили, що срібло очищає воду, а значить рибкам буде комфортно. Де та монетка поділась - я уже і не знаю, - розповідає, посміхаючись Анатолій. - А одного разу на тому місці хтось знайшов самовар. Мідний, здається. А у ньому - золоті царські монети. Майже відразу приїхала поліція. Самовар вилучили, а нас розігнали. Ось так і закінчились наші пригоди, але в пам'яті залишились назавжди".
"Цікаво, що на місці, де стояла чайна, після знесення старих глиновалькових єврейських хатинок, при зведені багатоповерхових житлових будинків, було знайдено скарб – горщик з золотими монетами. Саме з часу нового будівництва на місці старої чайної, в місті з’явились шукачі скарбів" - розповідає Світлана Сусугурова.
Будинок, який побудували на місці старих будиночків
А зараз ця частина вулиці має ось такий вигляд
Лютий, 2025
А на фото, що нижче, будинок саме з того боку, де, за словами мешканців міста, й знайшли скарб. Хто його заховав? Чому залишив? Як склалася доля того чи тих, хто його збирав? Ця загадка, швидше за все, вже навічно залишиться у минулому.
І саме ось тут, після будівництва будинку, відкрили відоме на усе місто кафе. Навряд чи знайдеться людина, яка у ті роки тут не бувала. Найпопулярніший "Молочний" коктейль, густі ароматні соки, тістечка "Десертне", "Лимонне", "Вечірнє", "Картопля", "Медові язики", рулети та торти. Тут було завжди людно та надзвичайно смачно.
У 90-х кафе закрили, а приміщення перейшло у приватну власність. Тут вирував інший бізнес - крамниця взуття, одягу та ювелірних виробів із золота та срібла. Сьогодні ж тут панує тиша, лише скромна вивіска "Стоматологія" свідчить про нове життя цього місця.
