13 травня сторічний ювілей святкує Нуруш Захрабов. Його знає більшість старокостянтинівців – по роботі, активному громадському життю, участі в різноманітних заходах, численних зустрічах, публікаціях в пресі. Сімдесят три роки зі ста Нуруш Захрабов живе у Старокостянтинові.
Груди Нуруша Захрабова прикрашають п’ять орденів за героїзм в роки Другої Світової війни, два ордени за працю, медалі. Ветеран війни і праці має звання Почесного громадянина міста і району. До сьогодні він є членом президії райміської ветеранської організації, головою ради старійшин, Почесним пенсіонером України.
Сторічний ювіляр і досі читає книги та журнали
А народився ювіляр у Азербайджані, у селянській родині. У шестимісячному віці втратив маму. Бажання навчатись привело Нуруша до школи, яка знаходилась за десятки кілометрів від дому. Навчаючись, одночасно працював прибиральником. За перші зароблені гроші купив собі костюм і черевики.
У двадцять Нуруша призвали в армію. Брав участь у визволені Західної Білорусії, Фінській війні.
Початок війни застав у Батумі. В 1942 році закінчив короткострокові курси молодших лейтенантів і був направлений на фронт, на передову.
Нуруш Захрабов ліворуч знизу, 1947 р.
— Не один раз був на межі життя і смерті: за кілька кроків розривались міни, падали снаряди, не говорячи вже про кулі, — розповідає Нуруш Захрабов. — І до сьогодні на моєму обличчі є кілька шрамів від осколків.
Фронтові будні для ветерана продовжувались при звільнені України, Угорщини, Румунії на посаді командира взводу мінометників. Перемогу зустрів в Австрії.
— Ніч з 8 на 9 травня 1945 року назавжди в моїй пам’яті. Радість, салюти зі зброї. Ми здобули перемогу завдяки патріотизму, героїзму, силі духу усього народу. Війна — це дуже важка робота пов’язана з ризиком для життя, — стверджує Нуруш Гейдарович.
День Перемоги у Старокостянтинові асоціюється із Нурушем Захрабовим
У тридцять років Нуруш Захрабов одружився з Надією. Виховали двох дітей. 16 років минуло, як не стало дружини, а чотири роки тому померла донька. Нуруш Гейдарович проживає разом із 74-річним зятем Володимиром. Має четверо онуків та шість правнуків, які проживають в Канаді, Голландії та у Хмельницькому.
— Зробив усе як годиться: дім побудував, садок посадив і дітей виростив, — посміхається Нуруш Захрабов.
А ще у свої сто років він бере активну участь у роботі райміської ветеранської організації, став символом відзначення у місті Дня Перемоги.
Нуруш Захрабов разом з ветеранами міста
— Чиста кавказька вода, гірське повітря та натуральні продукти – моя основа міцного здоров’я та непоганого самопочуття. Я не вживав алкоголь і не палив. Багато рухався та займався спортом, любив грати у більярд, дотримувався поміркованості у всьому.
Люблю читати, спілкуватися з друзями, жартувати, а ще по життю я оптиміст. У їжі надаю перевагу зелені, овочам, фруктам, ягодам, м'яса вживаю обмаль, — ділиться власними секретами довголіття Нуруш Захрабов.
Ювіляр відвідує усі урочисті заходи
— У мене ще чимало планів: мрію побачити праправнуків, одружити їх. А вас запрошую на свій перший ювілей після ста років, де ми продовжимо спілкування, — каже на прощання Нуруш Захрабов.
