Сімейний лікар — більше, ніж медик. Це людина, яка поруч у складні й щасливі моменти, і часто знає історію хвороби всієї родини.
Молоді лікарі дедалі частіше обирають цей напрям — попри завантаженність і велику відповідальність.
Напередодні Дня сімейного лікаря ми поспілкувалися з однією з таких фахівчинь — щирою, небайдужою й цілеспрямованою Тетяною Ковальчук. Про її шлях у медицині, довіру пацієнтів, виклики війни та мрії — читайте далі.
Тетяна Ковальчук родом із села Росолівці. Її мама — вихователька, а тато — залізничник. Медиків у родині не було, але вже в сьомому класі дівчина зробила перший крок до майбутньої професії. Тоді директор школи Володимир Андрійович Миронюк запропонував їй написати наукову роботу для Малої академії наук. Тетяна обрала тему про лікарські рослини і лікування застуд — і не лише виконала завдання, а й посіла друге місце на обласному рівні. Цей успіх став поворотним моментом у її житті.
Закінчивши школу із золотою медаллю, Тетяна вступила до Буковинського державного медичного університету. Мріяла стати педіатром, але цей факультет тоді закрили, тож обрала загальну медицину. Саме сімейна медицина з її універсальністю — можливістю працювати з людьми будь-якого віку — стала для неї і професією, і покликанням.
Інтернатуру проходила у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова на базі Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної 1. Її наставниці — досвідчені лікарки Валентина Іллівна Гой та Анжеліка Іванівна Яцина — стали прикладом високого професіоналізму і навчили молоду фахівчиню головного: бачити в пацієнті людину.
Після двох місяців роботи у Хмельницькому Тетяна отримала пропозицію, яка змінила її життя: директор Старокостянтинівського центру ПМСД Анатолій Іванович Швець запросив її приєднатися до команди. Вона погодилася — і в Старокостянтинові знайшла не лише роботу, а й своє особисте щастя. Її чоловік Андрій, еколог за фахом, також працює в місті.
Перший робочий день у новому місті Тетяна пам’ятає до деталей — це було 24 вересня 2024 року. Хвилювалась, хоча механізм роботи вже добре знала. Але новий колектив, нові пацієнти — це завжди виклик. На щастя, команду зустріла відкриту, доброзичливу й готову допомогти в будь-якій ситуації. Спочатку їй довірили дільниці у Красносілці та Сахнівцях, згодом задекларувала пацієнтів і у місті, в амбулаторії №2.
Зараз у Тетяни — понад 1800 пацієнтів, з яких близько 480 — діти. Найбільше — людей віком 18–40 років.
Щоденна праця сімейного лікаря Тетяни Ковальчук починається о восьмій ранку. Пацієнти часто вже чекають її під кабінетом — комусь треба швидко пройти обстеження, інші приходять із хронічними захворюваннями, а мами з дітьми, переважно з вірусними інфекціями. В середньому прийом триває 15 хвилин, але бувають дні, коли через кабінет проходить понад 30–35 осіб. Тож частину «паперової» роботи доводиться завершувати вдома.
«Я маю хорошу візуальну пам’ять, — каже Тетяна, — але найкраще завжди асоціюю пацієнтів з їх діагнозами».
У воєнний час, додає лікарка, пацієнтів побільшало, зросла кількість психоемоційних станів, загострень хронічних хвороб, депресій. Часто люди спершу просто хочуть виговоритися, поділитися болем про рідних, які на фронті, і тільки потім переходять до скарг на власне здоров’я.
«Бувають дуже завантажені тижні, коли щодня приймаєш по три десятки пацієнтів, розбираєш складні випадки, хвилюєшся, телефонуєш, питаєш про стан хворих, — ділиться лікарка. — Тоді справді хочеться тиші. Але я швидко відходжу… ».
Найважливішим у своїй роботі Тетяна вважає довіру. «Часто пацієнти заходять і кажуть: «Ой, а ви молода!» Але коли встановлюється контакт — все стає на свої місця. І люди повертаються знову».
Та й сам процес лікування, за її словами, — це не лише справа лікаря.
«Якщо пацієнт не не виконує призначення лікаря, а прислухається до сусідки, телевізора чи інтернету — ефекту може не бути. Я не проти народної медицини, але все має бути в міру й у комплексі», - каже лікарка.
Попри свій вік — Тетяні лише 26 — з власного досвіду переконана: більшість пацієнтів можна ефективно лікувати на рівні сімейного лікаря. Адже у амбулаторії можна здати аналізи крові, сечі, перевірити рівень холестерину, зробити флюорографію, пройти онкоскринінг і вакцинацію. І, звісно, бувають випадки, коли без направлення до вузьких спеціалістів не обійтися.
Пацієнти часто дякують Тетяні і залишають теплі відгуки в соцмережах. Вона ж сама не забуває відзначити підтримку колег — медичної директорки Олени Василівни Солоненко і директора ЦПМСД Анатолія Івановича Швеця, які завжди допомагають порадою — і в теорії, і на практиці.
З труднощів професії називає хіба що технічні: електронна система, яка постійно змінюється. Нещодавно разом із колегами вирішували проблему верифікації пацієнтів — і це ще один виклик, з яким лікарям доводиться справлятись щодня.
А мрія у Тетяни проста й щира — мир. Вона переконана: коли він настане, зменшиться кількість загострень хронічних хвороб і життя стане легшим.
