У третьому дворі Болгарського містечка, по вулиці Ессенській, завжди багато дітей. Сюди сходяться мало не з усіх дворів, бо знають — тут весело та цікаво. Щовечора захопливі ігри, пізнавальні розмови та нові знайомства. Тьотю Анжеліку, яка згуртувала дітей, уся малеча сприймає уже за свою рідну і надійну подругу.
Анжеліка Дмитрашко разом з чоловіком Вадимом виховують 3 прекрасних дітей: синочків Назара та Ванюшку та донечку Владу. Тож добре знають ровесників своїх дітей, їх друзів.
— Для мене, як мами, головне розвинути у дітях основні людські якості — доброту, щирість, порядність, навчити будувати відносини один з одним, і вже як наслідок цього зробити дітей по-справжньому щасливими, — каже Анжеліка.
Мені дуже важливо, щоб і мої діти росли серед людей, які навчать їх справжнім людським відносинам.
Анжеліка має педагогічну освіту, працювала в гімназії, а тепер вона начальник відділу культури, національностей, релігій та туризму. Схоже її професія не просто вибір, а покликання.
— В дитинстві мені пощастило рости біля цікавих людей, де товаришували незалежно від національності та статків. Вміли гарно провести час, передати досвід дітям. Я була тією дитиною, яка відчувала від дорослих тепло, вчилася у них гарних відносин між людьми, вчилася бути справжньою людиною. Сьогодні я хочу передати цей досвід не лише своїм дітям, а й тим, які з ними поруч.
Ми майже щовечора зустрічаємося з дітками у нашому дворі за нашим столиком — граємося, розмовляємо. Коли я приходжу в двір після роботи, то дуже швидко переключаюся з буденних робочих справ і отримує заряд енергії, яка надає сили. Дітки завжди зустрічають мене обіймами — я розумію, що вони відкриті до спілкування і люблять мене — це для мене найголовніше. Вони свого роду «таблеточка» позитиву та гарного настрою.
Разом ми часто проводимо гру «Ти — мій друг», завдяки цій грі діти дуже здружилися, вони вміють знайти спільну мову один з одним. Адже у нашій компанії дітки від 1 до 14 років. У грі обов’язковим є побажання другу. Тут можна почути різне: здоров’я, гарного настрою, приємних зустрічей, гарних оцінок, вірних друзів.
Анжеліка розповідає, що до неї приєднуються й інші батьки. Вони самі телефонують, запитують чи буде зустріч, чим потрібно допомогти.
— Пам'ятаю, як одного разу організували діткам дискотеку. Винесла їм колонку з музикою і тоді наша дискотека тривала близько 2,5 годин. Прийшло чимало батьків подивитись на діток. І зовсім неочікувано, навіть для мене, виникла ідея посмажити сосиски для малечі. За кілька хвилин знайшлася картопля для смаження, мангал, були куплені сосиски, один із дідусів привіз дрова. Тут зібралася чимала компанія - певно чоловік 30. Вистачило всім і всього.
У цей час я дітям розповідала, що саме українцям притаманні такі риси як гостинність, щирість, щедрість, любов один до одного. Я намагаюся ніколи не втрачати можливості розповісти їм про уже дорослі речі, але доступною для них мовою і прикладами.
Вважаю, щоб донести дитині ідею чи закласти якісь принципи потрібно говорити з нею на рівних. Коли я розмовляю з маленькими дітками, то навіть намагаюся присісти біля них, щоб ми були приблизно одного зросту. Повірте, для діток — це дуже важливо, відчувати себе на рівні з дорослими.
Фото з особистого архіву Анжеліки Дмитрашко
