Владислав Хрипун — особливий випускник Старокостянтинівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №7. Два останні класи він пройшов екстерном — за один рік. І це попри те, що навчався дистанційно, перебуваючи за кордоном.
У серпні 2024 року Владислав разом із родиною переїхав до Польщі. Там вступив до ліцею у Вроцлаві й розпочав непростий шлях адаптації — не лише до іншої країни, а й до нової освітньої системи. Втім, свою рідну сьому школу не полишив — паралельно продовжував навчання онлайн і готувався до національного мультипредметного тесту.
Як це — встигати більше за інших, поєднувати дві освіти, скласти НМТ з двох предметів на максимальні 200 балів і не втратити мотивацію?
Про шлях, який надихає, — у розмові з Владиславом.
З дитинства Владислав мріяв стати лікарем. Каже, впевнено йшов за нею ще з 6 класу. Вели цією дорогою не лише прагнення, а й люди. Зокрема — вчителька біології Великочернятинської школи Наталія Анатоліївна Дух, яка була репетиторкою хлопця з з біології та хімії. Вона не просто підтримала його вибір, а стала справжньою провідницею і другом. Як і Оксана Євгенівна Шевченко — вчителька математики, класна керівниця зі школи №7, яка зуміла запалити в серці Владислава щиру любов до точних наук.
«Я ж вважав себе гуманітарієм. Але за останній рік захопився математикою! Це той предмет, який не можна просто вивчити. Математику потрібно зрозуміти — і тоді вона стає справжнім відкриттям!», — щиро зізнається Владислав.
З теплом і вдячністю хлопець згадує Оксану Володимирівну Оржинську — вчительку української мови та літератури, вчителів історії Петрук Лесю Іванівну та Слюсарчук Аллу Олексіївну та весь педагогічний колектив Старокостянтинівської школи №7. Каже: тут працюють надзвичайно сильні вчителі, здатні розпізнати і розвинути талант учнів.
На своєму шляху до мрії Владислав відчував потужну підтримку найрідніших: батьків — Ольги та Валерія, які багато інвестували в його освіту і душевно, і матеріально. А ще — допомогу, мудрі слова та віру в нього від бабусі Світлани, дідуся Павла, прабабусі Валентини, прадідуся Сергія, хрещеного Віталія.
З братиком, мамою й татом
Влад емоційно пригадує, як у серпні минулого року прабабуся та прадідусь віддали йому свої мізерні пенсії, аби він зміг купити посібники для підготовки до НМТ.
Окремим джерелом натхнення для Влада є його молодший братик Ігор. Йому лише п’ять, але надихати так, як він, під силу не кожному.
З братиком Ігорем
«Влад – це по-справжньому унікальна дитина, яка вражає своїми здібностями та працелюбністю. Він надзвичайно розумний і цілеспрямований. Хлопець настільки талановитий, що зміг завершити програму 10-го та 11-го класів в Україні всього за один рік! Окрім цього, він паралельно навчався у ліцеї за кордоном, освоюючи матеріал іноземною мовою. Під час навчання у нашій школі Влад продемонстрував видатні результати, здобувши 13 перемог на олімпіадах з різних предметів. Це та дитина, яку ніколи не хотілося відпускати зі стін нашого закладу, адже його потенціал безмежний. У майбутньому Влад бачить себе у медичній сфері, і ми впевнені, що він досягне значних успіхів у цій благородній професії» - розповідає про найуспішнішого випускника директор Старокостянтинівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №7 Олександр Шевченко.
З найближчими - дідусем, бабусею і мамою з братом у Вроцлаві
Про власні зусилля Владислав говорить скромно: мовляв, багато працював — бо не любить втрачати часу. Тому й поставив собі чітку мету: пройти все паралельно, швидко й результативно. І справді — його результати вражають.
У Вроцлаві він одразу вступив на другий курс ліцею: завдяки доброму знанню польської мови швидко включився в освітній процес і закінчив навчання з найвищими балами з математики, інформатики та хімії. За польською шестибальною системою — це «шістки». З німецької, яку почав вивчати лише в липні минулого року, — отримав «п’ятірку».
У рідній Старокостянтинівській школі №7 отримав свідоцтво про повну загальну середню освіту з відзнакою.
На уроці біології у ліцеї в Польщі
Та кульмінацією став Національний мультипредметний тест: Владислав набрав максимальні 200 балів одразу з двох предметів — математики та історії.
За цими досягненнями — рік безкомпромісної праці. Його щоденне навчання і робота з репетиторами тривали до дев’ятої вечора. А онлайн-заняття з німецької мови — другої обов’язкової у польському ліцеї — часто починалися аж о 23:00 за київським часом. І хоч це вимагало надзусиль, Влад витримав, бо поруч були надійні друзі, такі як Олена і Вероніка з Житомирщини. «Це дуже близькі мені люди, які підтримували на цьому шляху навіть тоді, коли їм самим було дуже важко», — говорить хлопець.
Друзі Владислава Олена і Вероніка
А після роботи з учителями — самостійне розв’язування тестів. Владислав переконаний: навчання без практики — це втрата часу. За період підготовки до НМТ він виконав понад 17 000 тестових завдань з математики та історії.
І навіть попри таку підготовку, перед НМТ хлопець хвилювався. Каже, іспити снилися йому ще за місяць до визначеної дати. Національний мультипредметний тест він складав в маленькій школі у Вроцлаві. Але варто було сісти за комп’ютер і поринути у стихію знань — емоції втихли.
Опанувати себе у такі хвилюючі моменти Владиславу допомогла участь в олімпіадах різного рівня. Лише у 2024 році він виборов перші місця одразу з шести предметів на міському етапі в Старокостянтинові та представляв школу на обласних конкурсах.
«Це навчило мене тримати себе в руках. Я зробив тести, перевірив усе — і коли натиснув «завершити», побачив результати: 54 — з історії, 32 — з математики. Зрозумів: це може бути 200! Але до кінця не вірив. Одразу зателефонував учительці математики Оксані Євгенівні — і ще більше переконався: отримав найвищі бали!»
Сьогодні Владислав мріє вступити до Вроцлавського медичного університету. Конкурс на лікарський факультет — шалений: 92 людини на п’ять місць. Але Влад має серйозні аргументи — 200 балів з математики та 186 з біології. І цього може вистачити для вступу.
«Навчання в університеті платне — 11 000 євро на рік. Але через польське коріння я маю право навчатися безкоштовно. І це величезна перевага», — пояснює Владислав.
Наостанок розмови він ділиться порадами для тих, хто готуватиметься до НМТ наступного року:
«Не починайте підготовку влітку. Літо — це час подбати про себе й відпочити. Важливо зберігати баланс: не зациклюватися на навчанні, не знецінювати свої захоплення. Моє хобі — музика. Два роки тому я закінчив музичну школу по класу фортепіано й вокалу. І навіть у Польщу мені привезли фортепіано з України! Коли відчував емоційне вигорання — сідав за інструмент. Це справді рятувало».
«Пам’ятайте: не всім потрібно 200 балів. Комусь достатньо й 150 — і цього вистачить, щоб вступити до хорошого університету, в Україні чи за кордоном. Не варто боятись наслідків і не треба порівнювати себе з іншими. Успіх — це не цифра. Успіх — це шлях».
З момою Ольгою
Йому лише 16. Але в очах юнака — мудрість і глибока вдячність. Владислав Хрипун знає, чого хоче, і впевнено крокує до своєї мрії. А його історія доводить: наполегливість, підтримка рідних і любов до знань справді творять дива.
І, зрештою, все можливо — якщо дуже захотіти. І якщо не злякатися почати.
Фото: з власного архіву Владислава Хрипуна
