Юний легкоатлет зі Старокостянтинова Віталій Тарасюк — один із найперспективніших спортсменів України у спортивній ходьбі. У 15 років він уже має в активі понад 20 перемог на чемпіонатах України, три національні рекорди у своїй віковій категорії, срібло Балканських ігор та запрошення до складу збірної України на літній Європейський юнацький олімпійський фестиваль. Його шлях — це приклад того, як завдяки праці, характеру й підтримці наставника можна підкорювати великі вершини. Це історія сильної дитини, яка знає, чого хоче. І знає, що шлях до мрії — не найлегший. Але саме такі шляхи ведуть до великих зірок.
Як усе починалося: випадковість, що стала долею
Перші кроки Віталія у спорті почалися з... футболу. Мама запропонувала синові піти у спортивну секцію — просто для розвитку. Зателефонували до спортивної школи. Саме тоді доля і звела хлопця з тренером Володимиром Михайловичем Гоняком.
- Прийшли — і вже не пішли. Володимир Михайлович одразу сказав, що будемо займатися легкою атлетикою. Почалося з бігу, стрибків, загальної фізпідготовки. А потім він запропонував спортивну ходьбу. Спробували — і мене затягнуло, — згадує Віталій.
Володимир Гоняк — досвідчений тренер, виховав олімпійців і чемпіонів світу. Але для нього кожна дитина — це окрема історія і новий виклик.
- Я беру всіх дітей. І навіть якщо немає завдатків — шукаю в них щось. Не може ходити — буде метати. Не може метати — буде бігати. Це вже творчість тренера. Головне — знайти ту родзинку і розвинути її, — каже наставник.
Саме так було з Віталієм. Вже тоді тренер побачив: дитина витривала, слухняна, цілеспрямована. І почав формувати справжнього чемпіона.
Тренер додає: Він у своїй категорії — поза конкуренцією. Але головне — це не лише секунди. Це його характер. Витримка, відповідальність, внутрішня мотивація, цілеспрямованість і розум. Я люблю розумних дітей. З такими дітьми дуже цікаво працювати. І навіть у них можна перейняти щось цінне. Бо тренер росте разом з дитиною.
У мене були тисячі дітей, від кожного з них я щось цікаве взяв для себе. Не варто думати, що ти знаєш все. Я вчився ціле життя.
Трудові будні легкоатлета
Своє майбутнє Віталій поки не пов’язує з конкретною професією. Він чесно зізнається: «Зараз у мене в голові — лише спорт. Мрію досягти максимуму». А поки — тренування, самодисципліна, підтримка рідних, риболовля у рідкісний вихідний і віра у перемогу.
- Кожне тренування - це вже свого роду перемога. Тому що ти розумієш, щоб чогось досягти потрібно більше працювати. Наразі я тренуюсь шість разів на тиждень. Це якщо ми займаємось у спортивній школі.
Коли викликають на навчально-тренувальні збори у збірну України, то маю по 12 тренувань на тиждень, тобто два тренування на день. Одне таке тренування займає 2-3 години, - розповідає Віталій і продовжує. - Я дуже вдячний долі, що ось уже 5 років займаюсь саме у Володимира Гоняка. Він - чудовий тренер. Вимогливий, але справедливий, людяний, вміє підтримати, вселити віру у перемогу і вести до результату.
- Спортивна ходьба — це надзвичайно об’ємна і технічно складна дисципліна. Але завдання тренера — не перевантажити дитину. Краще недодати, ніж зламати організм. Усе в міру. Працюємо над усім: темпові кроси, прискорення, тренажерний зал, технічна підготовка, — пояснює Володимир Михайлович.
Попереду — Європейський юнацький олімпійський фестиваль
Віталій Тарасюк вже у складі команди на літній Європейський юнацький олімпійський фестиваль. Там змагатиметься серед 18-річних, хоча сам лише закінчив 9 клас.
До складу офіційної делегації України увійшли 119 осіб, серед яких — 5 представників Хмельницької області.
Старокостянтинівщина має особливий привід для гордості: наш земляк, Віталій Тарасюк, 2009 року народження, вихованець Старокостянтинівської ДЮСШ, кандидат у майстри спорту України, змагатиметься у спортивній ходьбі на 5000 метрів.
«Олімпійський фестиваль - це більше про досвід. Ми не ставимо перед собою якихось надзавдань. Віталію важливо отримати досвід на такого рівня змаганнях, придивитися до суперників. Не варто спішити з результатом, усе повинно бути гармонійно. Наступна наша ціль — Юнацькі Олімпійські ігри 2026 року. Це справді буде відповідальний старт», — говорить Володимир Гоняк.
Потрібна підтримка небайдужих
Щоб залишатися на вершині, недостатньо таланту й наполегливої праці. Потрібна і матеріальна база. За рік Віталій зношує щонайменше 5 пар професійного спортивного взуття, кожна з яких коштує від 6000 гривень. А ще — участь у зборах, спеціальне харчування, спортивна форма, медичне обслуговування.
Сім’я юного спортсмена та тренер вкладають усе можливе, однак ресурси не безмежні.
Тож сьогодні Віталій потребує допомоги меценатів, бізнесу та всіх небайдужих до спорту людей.
Це інвестиція не лише в особистий успіх талановитого хлопця, а й у майбутнє українського спорту.
