1 липня 2025 року Україна втратила ще одного Героя — унаслідок російського ракетного удару по Гуляйполю загинув Дмитро Вікторович Романюк, заступник командира 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка з тилу, начальник логістики. 4 липня з Дмитром прощалися у його рідному місті — Старокостянтинові.
Дмитро народився 5 липня 1990 року в польському місті Легниця, дитинство і юність провів у Старокостянтинові. Після школи вступив до Національного авіаційного університету.
З перших днів формування 110-ї окремої механізованої бригади був поруч із побратимами — вірний присязі, надійний і рішучий. Його колеги по службі згадують Дмитра як спокійного, зібраного, надзвичайно відповідального офіцера, який ніколи не залишався осторонь і завжди був готовий приймати непрості рішення.
— Він був не просто офіцером — був воїном, який тримав тил, щоб інші могли тримати передову, — кажуть про нього побратими з 110 ОМБр ЗСУ.
Єгор Фірсов, головний сержант роти ударних БПЛА, зазначає, що саме з Дмитром Романюком у 2022 році він познайомився в Авдіївці. На той час Діма вже мав звання майора, хоча йому було лише 31. Саме завдяки професійній роботі Дмитра як логіста, бригада місяцями тримала оборону в надскладних умовах.
— Попри молодість, його поважно називали “Вікторович”. Він встиг зробити надзвичайно багато для легендарної 110-ї бригади, — згадує побратим.
Про Дмитра Романюка як про особистість із великої літери написав і його друг Віталій Мацюк, виконувач обов‘язків міського голови у Корсунь-Шевченківській міській раді:
— Це болюча втрата — для України, для нашої громади, для кожного, хто його знав. Мужній, незламний, спокійний, надійний у найтяжчу хвилину — він був прикладом справжнього захисника. Його поважали всі, хто мав честь з ним служити чи працювати. А ще більше — цінували вдома, у нашій громаді.
Окрім служби, Дмитро активно підтримував ініціативи громади, допомагав без зайвого розголосу, завжди був поруч у важкі моменти — не лише як військовий, а як справжній друг, як Людина з великої літери.
У Дмитра залишилися дружина Світлана та двоє маленьких синів — Андрій і Вадим.
Він назавжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав, як офіцер честі, побратим, батько, друг, справжній Герой.
Світла пам’ять і вічна шана Дмитру Романюку.
