У день професійного свята розповідаємо про одного з тих, хто обрав для себе ризикований і почесний шлях — старшого водія 19 ДПРЧ Віталія Домбровського.
Шлях до професії
Віталій Домбровський родом із Красносілки. Він закінчив Сахновецьку школу, а далі навчався в Житомирському автомобільно-дорожньому коледжі, здобувши спеціальність молодшого спеціаліста з ремонту автотехніки. Вищу освіту отримав у Київському національному транспортному університеті за фахом інженер-механік.
Після навчання одразу прийшов працювати у 19 ДПРЧ, де служить із 2019 року. Має звання майстер-сержанта.
За словами Віталія, робота рятувальника не стала несподіванкою — після строкової служби адаптуватися до воєнізованої структури було простіше. Перший серйозний виїзд запам’ятався масштабною пожежою на елеваторі, де він вперше брав участь як водій.
Звання старшого водія отримав уже під час повномасштабної війни — у 2022 році.
Робота в умовах воєнного стану
Під час війни завдання водія-рятувальника не змінилися, але ризики зросли в рази. Щоразу виїжджаючи на пожежу, особливо після ворожих обстрілів, доводиться діяти швидко і точно.
Алгоритм дій тепер такий: після перевірки безпеки в небі екіпаж одразу виїжджає на об’єкт. Часто працюють у тісній співпраці з військовими пожежниками, щоб гасіння було максимально ефективним.
У розмові не можемо оминути питання найважчих моментів. І з огляду на щоденний ризик, запитуємо у Віталія Домбровського про почуття страху.
Мужній чоловік зізнається: на початку війни страх був, але радше через невизначеність і хаос перших днів. Ніхто не знав, що робити, а емоції були непередбачувані.
«Страх є у кожного нормального чоловіка, — спокійно продовжує Віталій. — Але він не може паралізувати нашу роботу. Ми знали, на що йшли, і знаємо свою ціль. А психологічно найважче — коли після ворожих обстрілів горять людські домівки. Тоді добре розумієш: від тебе залежить, чи встигнеш урятувати чиєсь життя».
Щоденні виклики та технічне оснащення
Щодня екіпаж може отримати від одного до восьми викликів. Роль водія критична: забезпечити безперебійну подачу води, прокласти лінію та допомогти колегам під час гасіння.
За словами Віталія, вода закінчується швидко: цистерни на 4 тонни вистачає лише на кілька хвилин роботи. Та новий автомобіль Iveco, який є на озброєнні частини, вміщує 6,5 тонн води, що значно допомагає в роботі. Та й після її закінчення машина оперативно підключається до найближчого джерела: у місті це гідранти, у селах — водойми.
У 2024 році Віталій пройшов навчання з роботи на автодрабині та удосконалив навички, працюючи на новій техніці, переданій благодійниками.
Щороку рятувальники складають поглиблені заліки з фізичної підготовки, тестів і тактичних завдань, а щоквартально — нормативи та практичні вправи.
«У нас, наче в школі, навчальний рік починається 1 вересня і триває до 30 травня. В цей час щодня навчаємося і тренуємося, а влітку маємо постійні практичні заняття», — пояснює Віталій.
Професійні принципи та командний дух
Головні риси рятувальника, на думку Віталія, — це сміливість і швидка реакція. Після сигналу тривоги екіпаж має лише півтори хвилини, щоб зібратися і виїхати.
Найнебезпечніші ситуації — пожежі покрівлі та займання в умовах щільної забудови. У таких випадках від водія особливо залежить швидка подача вогнегасних речовин та підтримка колег.
Молодий, дружний колектив підтримує один одного не лише під час виїздів, а й у повсякденні.
Забобонів, як у бувалих пожежників, у старокостянтинівських рятувальників небагато. Але деякі є. Часто разом сміються з відомого «правила»: варто лише побажати «сухих рукавів» — і неодмінно буде виклик на пожежу.
«Ми перед чергуванням один одному навіть гарного дня не бажаємо!», — посміхається наш співрозмовник.
Віталій зазначає: війна змусила більше цінувати час із рідними і життя взагалі.
Вдома 31-річного рятувальника чекає дружина Олеся, п’ятирічна донька Евеліна та трирічний син Макар, який народився у перший рік війни — в серпні 2022-го.
Відгук керівника
Начальник 19 ДПРЧ Віталій Тимощук відзначає:
«Кожного дня людина, яка приходить на цю роботу, готова жертвувати своїм життям заради інших. Віталій неодноразово залучався до ліквідації наслідків збройної агресії, працював на військових та цивільних об’єктах критичної інфраструктури, забезпечував подачу вогнегасних речовин. Його дії безпосередньо впливають на успішне гасіння масштабних пожеж і ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій. Водій добре виконує свої обов’язки. Не було такого, щоб не впорався. І я впевнений: так буде й далі!»
Віталій Домбровський має відомчі нагороди та подяки за сумлінну службу, а його приклад надихає колег і тих, хто лише мріє про цю професію.
Сам Віталій в розмові неодноразово запевняє, що професія рятувальника – його свідомий вибір і покликання, навіть під час обстрілів.
«У дитинстві я не був оригінальним: як і багато хлопчаків, мріяв стати льотчиком або навіть космонавтом. Але свій адреналін я таки знайшов. Це моє місце. І так думає кожен у нашій команді. Робота нелегка, та потрібна. Тож бажаю усім колегам бути в строю, працювати для людей і для громади.
І нехай горять, але лише наші серця — запалом до роботи та готовністю допомогти!»
