27 жовтня у Старокостянтинівській громаді відбулася щорічна акція, що традиційно об’єднує українців усього світу — написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності. Цьогорічний текст під назвою «Треба жити» створила українська письменниця Євгенія Кузнєцова, а в ефірі його читала Наталія Сумська.
До написання радіодиктанту долучилися учні та педагоги навчальних закладів громади, Старокостянтинівського аграрно-промислового ліцею, а також працівники Історико-культурного центру-музею «Старий Костянтинів», Старокостянтинівської централізованої бібліотечної системи та інші установ міста.
Старокостянтинівський аграрно-промисловий ліцей
Учасники зібралися у навчальних кабінетах, бібліотеках і культурних просторах громади, аби разом перевірити свої знання української мови й відчути єдність через слово. У багатьох закладах панувала святкова атмосфера — учасники одягли вишиванки, прикрасили приміщення національними символами, а головне — писали диктант із натхненням і гордістю за рідну мову.
Григорівська ЗОШ
Як зазначають організатори, цьогорічний Радіодиктант став маніфестом української незламності, який сплітає голоси мільйонів українців в один — задля збереження нашої ідентичності та віри у перемогу.
Григорівська ЗОШ
Проте, радіодиктант національної єдності цьогоріч викликав не лише хвилю позитивних емоцій, а й жваві обговорення в мережі. Чимало учасників звернули увагу на те, що Наталія Сумська, яка читала текст «Треба жити», зробила це у досить швидкому темпі — багато хто зізнавався, що не встигав записувати. У соцмережах та медіа активно дискутували, чи варто було уповільнити ритм, аби всі змогли зосередитися на змісті.
Сама акторка з усмішкою відреагувала на зауваження, пояснивши, що намагалася дотримуватися розділових пауз і жартома назвала це «уроком зі скоропису». Авторка тексту Євгенія Кузнєцова також прокоментувала ситуацію з гумором, зазначивши, що диктант справді об’єднав українців — навіть у суперечках про коми й темп читання.
На світлинах — учасники з різних закладів Старокостянтинівської громади під час написання диктанту: учні, педагоги, бібліотекарі та музейники, які об’єдналися у спільному прагненні — берегти й плекати українське слово.
