Майже три роки в полоні: він вижив в оточеному Маріуполі, у полоні росіян в Оленівці та в сибірській катівні. А після повернення з полону та реабілітації почав будувати власний бізнес. Захисник «Азовсталі» Володимир Реп'юк із Хмельниччини поділився своєю історією на SLAWA.TV.
Володимир каже, що не хоче, щоб його жаліли. Адже практично одразу після повернення з полону та реабілітації він почав нове життя і власну справу.
У селі, де виріс, на Хмельниччині, він купив хату біля батьківської, поряд поставив теплиці.
Ідея тепличного господарства з’явилася неочікувано, під час спілкування з продавцями у магазині. Каже, дізнався, що більшість овочів і частина продуктів йдуть з Європи. «Чим ми гірші Європи?» Подумав чоловік і вирішив зайнятися тепличним господарством. Аналізував ринок, вивчав ціни, прораховував.
- Наразі хочу вести три теплиці огірка для початку. А потім планую вирощувати томати різні, перці, пекінку, салати.
Найперша ціль – це дати для людей роботу, дійсно показати людям, що можна в селі заробляти.
Частину грошей на бізнес – півтора мільйона гривень – отримав від держави завдяки грантовій програмі для ветеранів та ветеранок. Податися на програму допомогли в одній з українських аграрних компаній. За ці гроші новоспечений фермер придбав трактор та обладнання.
- Скільки в полоні просидів, ці 2 роки і 7 місяців, весь час обдумував різні варіанти, чим займатися, коли вийду, коли повернуся. Надія гріла мене, була віра, що все закінчиться.
Володимир Реп'юк – кадровий військовий, на службі з 2007 року, у зоні бойових дій з 2018-го.
Повномасштабне вторгнення застало його у Маріуполі, коли війська РФ взяли місто в облогу. Прикордонний загін, де служив Володимир, разом з іншими підрозділами тримав оборону впродовж 86 днів. Зокрема, у бомбосховищах металургійного заводу «Азовсталь».
А в травні, за наказом президента Зеленського, оборонці Маріуполя здалися в полон. Володимир був у колонії в Оленівці в ніч на 29 липня 2022-го. Тоді росіяни влаштували в колонії теракт, внаслідок якого загинуло понад 50 українських військових, понад 130 зазнали травм.
- Крики були, хлопці там просто стікали кров'ю. Нікого не випускали до ранку. Потім нас взяли з камери, як робочу групу. Ми ходили на той барак, виносили двохсотих, вантажили в машини. Все повністю в крові, всі бордюри, просто жах.
За три місці перебування в Оленівці не було навіть сили піднятися на другий поверх.
У російському полоні Володимир перебував два роки та сім місяців. Чотири рази його етапували.
Найгірше, зізнається чоловік, було у Сибіру.
- На вулиці мінус 30: ти стоїш в камері, у вікнах дири, сірник пролазить, сніг залітає в камеру. Ти стоїш в одних трусах просто, більше нічого. І присісти не можна. Тільки присів чи оперся зразу залітають спецназівці, охоронники.
Там нема нічого людського. Все пересування раком, з мішками на голові. Спеціально ведуть, щоб головою у стіну влупити тебе, в двері.
30 грудня 2024-го під час великого обміну Володимира Реп'юка та ще 188 українців повернули додому.
Через чотири місяці лікування та реабілітації він зустрівся з родиною. Володимир переконує, повернутися до життя після жаху полону дуже нелегко, але можливо, якщо мати ціль і віру в себе.
«Ці теплиці дуже повернули мене до життя! Я коли почав цим займатися, відразу стільки проблем на голову навалилося! Дурних думок і в голові немає, єдина думка — щоб лягти й виспатися просто, відпочити! Але треба розвиватися! Треба жити!» — каже Володимир і додає, що у полоні моральний дух підтримували побратими й те, що вони всі трималися разом. Це навчило триматися за життя попри все і зараз!
Побратимам, ветеранам, які повернулися з полону Володимир радить не опускати руки та не боятися починати нове!
«Стукайтеся у всі двері» Просто не бійтеся, спілкуйтеся… для вас усі двері відкриті, просто треба стукатися туди!» — каже Володимир Реп’юк.
За матеріалами: Карітас Хмельницький УГКЦ, SLAWA.TV.
