Майже три роки в полоні: він вижив в оточеному Маріуполі, у полоні росіян в Оленівці та в сибірській катівні. А після повернення з полону та реабілітації почав будувати власний бізнес. Захисник «Азовсталі» Володимир Реп'юк із Хмельниччини поділився своєю історією.
Володимир каже, що не хоче, щоб його жаліли. Адже практично одразу після повернення з полону та реабілітації він почав нове життя і власну справу.
У селі, де виріс, на Хмельниччині, він купив хату біля батьківської, поряд поставив теплиці.
Ідея тепличного господарства з’явилася неочікувано, під час спілкування з продавцями у магазині. Каже, дізнався, що більшість овочів і частина продуктів йдуть з Європи. «Чим ми гірші Європи?» Подумав чоловік і вирішив зайнятися тепличним господарством. Аналізував ринок, вивчав ціни, прораховував.
- Наразі хочу вести три теплиці огірка для початку. А потім планую вирощувати томати різні, перці, пекінку, салати.
Найперша ціль – це дати для людей роботу, дійсно показати людям, що можна в селі заробляти.
Частину грошей на бізнес – півтора мільйона гривень – отримав від держави завдяки грантовій програмі для ветеранів та ветеранок. Податися на програму допомогли в одній з українських аграрних компаній. За ці гроші новоспечений фермер придбав трактор та обладнання.
- Скільки в полоні просидів, ці 2 роки і 7 місяців, весь час обдумував різні варіанти, чим займатися, коли вийду, коли повернуся. Надія гріла мене, була віра, що все закінчиться.
Володимир Реп'юк – кадровий військовий, на службі з 2007 року, у зоні бойових дій з 2018-го.
Повномасштабне вторгнення застало його у Маріуполі, коли війська РФ взяли місто в облогу. Прикордонний загін, де служив Володимир, разом з іншими підрозділами тримав оборону впродовж 86 днів. Зокрема, у бомбосховищах металургійного заводу «Азовсталь».
А в травні, за наказом президента Зеленського, оборонці Маріуполя здалися в полон. Володимир був у колонії в Оленівці в ніч на 29 липня 2022-го. Тоді росіяни влаштували в колонії теракт, внаслідок якого загинуло понад 50 українських військових, понад 130 зазнали травм.
- Крики були, хлопці там просто стікали кров'ю. Нікого не випускали до ранку. Потім нас взяли з камери, як робочу групу. Ми ходили на той барак, виносили двохсотих, вантажили в машини. Все повністю в крові, всі бордюри, просто жах.
За три місці перебування в Оленівці не було навіть сили піднятися на другий поверх.
У російському полоні Володимир перебував два роки та сім місяців. Чотири рази його етапували.
Найгірше, зізнається чоловік, було у Сибіру.
- На вулиці мінус 30: ти стоїш в камері, у вікнах дири, сірник пролазить, сніг залітає в камеру. Ти стоїш в одних трусах просто, більше нічого. І присісти не можна. Тільки присів чи оперся зразу залітають спецназівці, охоронники.
Там нема нічого людського. Все пересування раком, з мішками на голові. Спеціально ведуть, щоб головою у стіну влупити тебе, в двері.
30 грудня 2024-го під час великого обміну Володимира Реп'юка та ще 188 українців повернули додому.
Через чотири місяці лікування та реабілітації він зустрівся з родиною. Володимир переконує, повернутися до життя після жаху полону дуже нелегко, але можливо, якщо мати ціль і віру в себе.
«Ці теплиці дуже повернули мене до життя! Я коли почав цим займатися, відразу стільки проблем на голову навалилося! Дурних думок і в голові немає, єдина думка — щоб лягти й виспатися просто, відпочити! Але треба розвиватися! Треба жити!» — каже Володимир і додає, що у полоні моральний дух підтримували побратими й те, що вони всі трималися разом. Це навчило триматися за життя попри все і зараз!
Побратимам, ветеранам, які повернулися з полону Володимир радить не опускати руки та не боятися починати нове!
«Стукайтеся у всі двері» Просто не бійтеся, спілкуйтеся… для вас усі двері відкриті, просто треба стукатися туди!» — каже Володимир Реп’юк.
