Василь Гончарук родом із Ладиг, що за 30 кілометрів від Старокостянтинова. Хлопець поєднує танцювальне мистецтво і філософську науку. Він п’ять років викладає спортивно-бальні танці у двох власних клубах і пише кандидатську дисертацію на гуманітарному факультеті Острозької академії. Хто він та яка з його справ головна? Журналісти Starkon.city поспілкувалися з Василем. Ось що довідалися.
Танці — вибір батьків
Хлопець почав танцювати у п’ятирічному віці. Мама записала його в музичну школу. Там з-поміж інших предметів викладалася хореографія. З 11 років хлопець уже танцював у спортивно-танцювальному клубі «Твіст», який тоді щойно відкрився.
"Реверс" знають далеко за межами області
— Коли я малим почав танцювати, це не був мій свідомий вибір — так хотіли батьки. Проте я продовжував, і танці стали частиною мого життя, — розповідає Василь. Своє дитинство я провів у Старокостянтинові. Нас у батьків четверо синів. Я — найстарший. Мама або тато щодня встигали возити нас з села до школи, в музичну, на танці. Багато хто зі знайомих казав, що це марні витрати.
Тому ми з першого по 11 клас відвідували багато різних гуртків, танцювальний клуб «Твіст» та завжди брали участь у культурних заходах міста. Вільного часу не було. За це я їм зараз дуже дякую. Ми не знали негативу вулиці та шкідливих звичок.
Мої однолітки ходили на футбол, волейбол, карате й інші види спорту. Вони не розуміли, чому я займаюся спортивно-бальними танцями. Адже коли лише починаєш танцювати, не можеш нічого ефектного показати. Лише в одинадцятому класі, коли я допоміг поставити випускний танець, однокласники оцінили мої старання та навички.
Василь пишається своїми вихованцями
Після закінчення школи я обрав філософію і релігієзнавство в Острозькій академії. На третьому курсі вступив ще до Рівненського державного гуманітарного університету на спеціальність «бальна хореографія». Вдалося поєднати навчання у двох ВНЗ. Зараз я продовжую навчання в аспірантурі Острозької академії і пишу кандидатську дисертацію, навчання в Рівненському університеті закінчив і отримав диплом бакалавра з бальної хореографії.
Студент-танцівник
Під час навчання, щоб не втрачати навиків, я пішов на гурток бальних танців, який працював в Острозькій Академії. Мене відразу помітили і наступного року я став там викладати.
Проте хотілося навчати не лише студентів, а й дітей. Тоді я звернувся за порадою до свого тренера Сергія Журавського. Він мене підтримав, допоміг і тепер я маю свої два «Реверси» — дитячі спортивно-танцювальні клуби в Острозі і в Нетішині. У нас тренується більше сотні учасників.
Галина Довгань, адміністратор Старокостянтинівського спортивно-бального клубу «Твіст» розповіла:
— Ми завжди цікавимося нашими талановитими учнями. Василь Гончарук саме такий. Він — один з учнів нашого першого нашого набору. Пам’ятаю, увесь час танцював з однією партнеркою Дар’єю Ниник. У «Твісті» танцювали усі брати Гончаруки. Ця сім’я для нас уже наче рідня.
«Реверси» Гончарука
— П’ять років тому Василь звернувся до нас за порадою, — розповідає далі Галина Довгань. — Він відкривав клуб у в Острозі. Ми допомогли йому у вирішенні організаційних питань. Він приїжджав на семінарські заняття до Сергія Журавського, брав у нього уроки, щоб підтримати свій танцювальний рівень.
Тренер зі своїми вихованцями постійні учасники танцювальних змагань
Після трьох років роботи з дітьми в Острозі, подружжя Гончаруків вирішило відкрити ще один клуб у Нетішині, а згодом й переїхало туди.
— Ми з моєю дружиною Марією познайомилися, коли були студентами. Якось я запропонував їй прийти і подивитися, чим займаюся. Вона була вражена. На той час Марія займалася сучасними танцями, проте бальні їй сподобалися також. Вона погодилась стати у пару зі мною. Деякий час ми їздили на тренування та семінари.
А поки займаємося тренерською роботою. Тепер ми разом ведемо наші два клуби.
— Мій звичайний день сьогодні — це суцільні танці. Починається о 10 ранку з танців і закінчується о 9-10 вечора в танцях. Це не набридає, тому що я працюю з різними, цікавими, обдарованими дітьми. З моїми вихованцями часто їздимо в інші міста на турніри.
У Гончарука тренується більше сотні дітей
Справа мого життя — тренувати, розвивати дітей, виводити їх на професійний рівень у танцювальному спорті. А моя філософська професія допомагає мені спілкуватися з дітьми і їх батьками.
Слово мами талановитих
— Ми з чоловіком готуємо своїх дітей до дорослого життя ще з малечку, — розповідає мама Василя Людмила Гончарук. — У нас четверо синів і усі вони талановиті, всі — випускники та учні старокостянтинівської гімназії, навчаються в музичній школі і танцюють у «Твісті».
У них різні характери, але до кожного ми маємо індивідуальний підхід і дуже їх любимо.
Старший у нас Василь, йому 25 років. Він цілеспрямований і талановитий. Танцює, грає на фортепіано, вчиться та пише кандидатську. Має з дружиною й два власних танцювальних клуби в Острозі та Нетішині.
Івану — 22 роки, живе і працює за кордоном. Кірілу — 11 років. Він танцює у «Твісті», навчається в музичній школі на саксофоні. А молодшому Даніілу — 9 років. Він також учень музичної школи, клас фортепіано. Є й певні успіхи у «Твісті».
Я хочу дати своїм дітям більше розвитку. Тому ми щодня возимо їх з Ладиг до Старокостянтинова у школу. А менших возимо ще й у басейн в Хмельницький. Там у них є тренер, вони займаються.
У мене педагогічна освіта. Я люблю дітей і планую ще попрацювати вихователем. У вихованні наших дітей я, мабуть, суворіша за чоловіка. Віталій — м’який, а я вимогливіша.
Моя мама казала: віддай всю себе самому старшому, а з рештою буде легше. Не бійся дітей і великої сім’ї.
Ми маємо власне господарство і вчимо дітей працювати. У кожного є свої обов’язки. Мої діти поважають людей, уміють постояти за себе і коли потрібно поступитись.
Фото з власного архіву Василя Гончарука
