Іноді один вибір — навчального закладу, професії чи навіть нового середовища — може непомітно змінити життя, допомігши людині повірити у себе і знайти власний шлях. Саме так сталося в житті 17-річної Анастасії Волошиної — здобувачки освіти Старокостянтинівського аграрно-промислового ліцею.
Ще кілька років тому дівчина не була впевнена, що зможе знайти «своє» середовище. У школі їй важко було порозумітися з однокласниками, зникала мотивація, хоча навчалась добре. Особливо легко давалася Анастасії англійська мова — ще ученицею школи вона брала участь у конкурсах, мала хороші задатки до мов та навчальну базу.
Анастасія в дитинстві
Але справжні зміни почалися тоді, коли Настя Волошина переступила поріг ліцею.
Сьогодні вона навчається за професією електромонтажника з освітлення та освітлювальних мереж. Каже, коли прийшла до ліцею, вибір був невеликий - між професіями кухар та електромонтажник. І хоча кулінарія зазвичай дівчатам ближча, це було не про Настю.
— Спеціальність кухаря – ну зовсім не моє, тому обрала електромонтаж. На першому курсі нас було лише троє дівчат, а всі інші – хлопці. Не всі тоді витримали! — усміхається Настя.
А от вона сама, каже, в ліцеї знайшла те, чого їй бракувало раніше — підтримку і людей, з якими комфортно бути собою.
— Тут мої знання оцінили, і я знайшла своїх, друзів. Ми допомагаємо один одному, спілкуємося, і немає різниці — хлопці це чи дівчата.
Ззовні Настя здається спокійною і трохи сором’язливою. Але викладачка англійської мови ліцею Алла Люля з упевненністю каже: за цією стриманістю — великий потенціал.
— Якщо потрібна цікава ідея — звертаюся до Насті. Вона вміє мислити нестандартно й креативно. Тому готувати її до конкурсів цікаво. І кожні змагання лише посилюють її знання, розвиток і додають впевненості, — говорить викладачка.
І результати це підтверджують. Настя два роки поспіль перемагає в обласній олімпіаді з іноземної мови серед студентів закладів професійної освіти області, а цього року отримала диплом на всеукраїнському конкурсі.
Сама дівчина каже: англійську вивчає не лише на уроках. Займається мовою самотужки, без допомоги репетиторів. Окрім того дивиться фільми та відео, багато читає англійською. Зараз уже може вільно формулювати думки й підтримувати розмову.
Нещодавно Настя одна з небагатьох в Хмельницькій області пройшла двотижневий курс Малої Академії Наук, де учасники повністю спілкувалися англійською мовою. Вони аналізували твори Шекспіра, створювали подкасти, відео та аудіозаписи. Після завершення навчання у МАН дівчина отримала сертифікат.
Настя та викладачка англійської мови Алла Люля
Попри любов до мов, електромонтаж дівчина також не відкидає.
— Як мінімум розетку вже поміняти зможу, — жартує вона.
Про майбутнє Анастасія говорить стримано. Хотіла б пов’язати життя з іноземними мовами, мріє побувати за кордоном, можливо, там повчитися чи попрацювати. Але жити хоче в Україні.
Сьогодні студентка читає англомовні комікси, любить фентезі і продовжує творчо й професійно розвиватися. Каже: друзів у житті не обов’язково має бути багато, головне — щоб були вірні. У ліцеї вона знайшла не лише таких людей, а й наставників — Надію Степанівну Барчук та Аллу Петрівну Люлю, з якими можна не лиши поглиблено вивчити предмети, але й порадитися і бути відвертою.
Є й моменти, які тривожать її серце. Звісно, найбільше впливає на емоційний стан війна, тривоги, невизначенність. Але трапляється й інше. Настя згадує смерть одногрупника — у хлопця просто зупинилося серце. Каже, він багато вживав енергетиків і курив.
Але теплих спогадів більше. Один з таких — посвята у ліцеїсти на першому курсі, коли групи готували жарти, танці й конкурси.
— Радість для мене —перемоги. Бо це не просто грамота чи диплом. Це крок вперед, — каже дівчина.
Ще один курс — і Настя планує вступати до вищого навчального закладу. Вона вдячна ліцею за зміни у своєму житті, за людей поруч і за відчуття, що тут їй вдалося знайти своїх.
