19 червня Почесний громадянин Старокостянтинова, народний педагог-новатор Василь Савович Ліщук відзначає 90-річчя. За його плечима — Друга світова війна, яку він пам'ятає дитиною, служба під час Карибської кризи, участь у бойових діях на території інших держав, десятки керівних посад, 56 років трудового стажу та 11 переїздів. Але сам він своїм головним досягненням вважає не кар'єру і не військовий досвід.
Останні десятиліття життя Василь Ліщук присвятив ідеї, яка для багатьох і досі звучить незвично: дитину можна і потрібно навчати читати ще до того, як вона почне говорити. У свої 90 років він продовжує писати книги, працювати над новими виданнями та переконувати батьків і педагогів: майбутнє людини починається з перших місяців життя.
У Василя Савовича п'ятеро дітей — три доньки та два сини, дев'ять онуків і четверо правнуків. Каже, найбільше тішиться тим, що всі вони стали самодостатніми людьми, знайшли власну справу і реалізували себе в житті.
Жителя села Хутори добре знають на Старокостянтинівщині і за його межами. Десятки років він говорить про ранній розвиток дітей і переконує батьків не втрачати той час, коли дитячий мозок найкраще сприймає нову інформацію.
Втім, педагогом і психологом він став не одразу.
Перебуваючи на строковій службі, закінчив сільськогосподарський інститут, але відслуживши, вирішив залишитися в армії. Служив у танкових військах, а згодом — у ракетних.
Саме звідти його направили на особливе завдання під час Карибської кризи. На одному з кораблів він брав участь у транспортуванні ядерної зброї до Куби. Тоді світ опинився на межі ядерного конфлікту: США розмістили ракети поблизу Туреччини, а Радянський Союз доправляв свої ракети на Кубу.
— Пам'ятаю, як нас оточили три американські есмінці. Але ми мали наказ плисти далі. Уже потім дізналися, що корабель був замінований, — згадує Василь Савович.
На Кубі він перебував близько двох місяців. Після досягнення домовленостей між Микитою Хрущовим та Джоном Кеннеді корабель таки повернувся додому.
А по завершенню військової служби розпочався тривалий професійний шлях у господарській сфері.
За 56 років роботи Василь Ліщук встиг попрацювати начальником об'єднання «Укрефірмасло» у Деражні, директором міжрайзбутбази у Хмельницькому, директором Старокостянтинівського елеватора, директором елеватора у Джанкої, економістом Київського районного управління, заступником голови колгоспу в Радківцях та на багатьох інших посадах.
Робота вимагала постійних змін. За ці роки він пережив 11 переїздів.
— Та на пенсію пішов вчасно, у 60 років. Не затримувався на роботі, давши дорогу молодшим — щиро усміхається чоловік.
Саме тоді й почався новий етап його життя.
Коли працював, часу на власних дітей бракувало. Натомість після виходу на пенсію з'явилася можливість більше займатися онуками. Спочатку він просто багато з ними спілкувався, брав на руки, розмовляв. Згодом почав помічати, що маленькі діти здатні засвоювати значно більше інформації, ніж прийнято вважати.
Так народилася власна система раннього навчання.
За допомогою спеціальних карток він показував дітям букви, знайомив їх зі словами та спостерігав, як легко вони навчаються читати ще задовго до того, як починають вільно говорити.
Саме цей досвід формування читацьких умінь і навичок у дітей раннього віку Василь Ліщук вважає своїм головним життєвим успіхом.
Щоб глибше дослідити тему, у 69 років він вирішив здобути ще одну освіту. Вступив до Хмельницького національного університету і у 2005 році отримав диплом соціального педагога та практичного психолога.
Свої напрацювання Василь Савович виклав у науково-популярних виданнях. За його словами, вже побачили світ понад десять праць, присвячених ранньому розвитку дітей.
Про дитинство він говорить майже в кожній розмові. Яке б питання йому не поставили, рано чи пізно повертається до головної теми свого життя.
— Все закладається з молоком матері, з першої посмішки, з першого контакту, — говорить Василь Ліщук.
Сам він добре пам'ятає події Другої світової війни. Бачив, як німці заходили до села. Особливо врізався у пам'ять день, коли розстріляли місцевих євреїв.
— Батько плакав і казав: «За що?» — згадує він.
Пам'ятає також, як під час війни була зруйнована їхня хата. На щастя, тоді родина перебувала в евакуації за десять кілометрів від села.
Попри поважний вік, Василь Савович залишається активним. Він водить автомобіль, працює по господарству, багато ходить пішки і продовжує писати книги.
На запитання про секрет довголіття відповідає просто:
— Потрібен рух праці і рух розуму.
На його переконання, людина не повинна дозволяти мозку зупиняти розвиток.
І переконаний, що для повноцінного розвитку потрібні не лише знання та інтелект, а й емпатія до людей та навколишнього світу.
Свою життєву місію Василь Ліщук визначив давно і не змінює її вже десятки років.
— Мій імідж — популяризація раннього розвитку дітей, особливо у віці немовляти.
Він переконаний, що про розвиток дитини мають дбати насамперед батьки, перші вчителі та влада на всіх рівнях, аби якомога менше дітей втрачали свої природні можливості для навчання і розвитку.
А попереду у 90-річного автора — нова книга. Найближчим часом має вийти друком його чергове видання під назвою «Разом з молоком матері».
У свої 90 років Василь Ліщук продовжує говорити про дітей, їхні можливості та про те, що майбутнє людини починається значно раніше, ніж ми звикли думати. Він шукає однодумців і молодих активних людей, які продовжать його цікавий новаторський шлях.
Колектив редакції Starkon.City та газети «Наше місто» щиро вітає Василя Савовича Ліщука з 90-річним ювілеєм, бажає здоров'я, невичерпної енергії, нових книг і ще багато років залишатися людиною, яка не втомлюється вчитися сама та вчити інших.
