Сергій Стромелюк — звичайний хлопець зі Старокостянтинова, підприємець, який займається спортивним харчуванням та вітамінами. Разом з тим, Сергій уже понад три роки — затятий моржувальник.
Щоденні ранкові занурення в холодну воду змінили його ставлення до довкілля: побачивши, на що перетворюється улюблене місце відпочинку, він вирішив діяти. Тепер замість того, щоб просто ігнорувати сміття, Сергій разом із однодумцями влаштовує толоки, які викликають у соцмережах цілий спектр емоцій: від захоплення до неабиякого хейту.
«Цю діпресуху я перемагаю роботою на річці»
Історія Сергія почалася не з екологічних лозунгів, а з особистої втрати. Він пригадує, як до моржування його залучив Микола Арамович Лісков — людина, яка стала йому як батько.
«Мене затягнула в купання дуже близька людина, яка була мені як батько. Він сам переселенець, і саме він підтримував мене у всіх ідеях. Але так сталося, що він загинув на війні. Мене це дуже підкосило емоційно. Тому зараз я закидаю себе роботою на максимум, щоб не було ніякої депресії. Оцю «діпресуху» я перемагаю тим, що встаю о четвертій ранку, йду на річку, плаваю, насолоджуюсь сходом сонця, співом птахів, природою – і знаходжу спокій», — ділиться Сергій.
Колись це місце старокостянтинівці називали «дитячим пляжем»: пологий спуск, чистий пісок під ногами та джерельна вода, яка, попри свою прохолоду, завжди була кришталево чистою. Проте, коли Сергій почав щодня приходити сюди на зимове купання, він із болем помітив, як улюблену локацію поступово поглинають хащі та сміття. Замість чистого джерела — болото, замість піщаного дна — пластик і намул. «Я почав там моржувати щодня, бачив, як ситуація змінюється не на краще, і просто загорівся ідеєю це виправити», — розповідає він.
Від короткого заклику до великого руху
Ініціативу Сергія одразу підтримала дружина. Разом вони вирішили долучити й інших людей. Саме з їхнього короткого заклику в соцмережах «Збираємося!» почалися масштабні зміни.
Прибирання стало системним: активісти збиралися три тижні поспіль, працюючи під час усіх вихідних. Ініціатива швидко набирала обертів, і на останній збір долучилося вже 36 людей. Приємно вражає те, що до справи долучаються цілими сім’ями — разом із чоловіками та дітьми.
«Ось так усе почалося. Першою зателефонувала Марія Лактіонова. Люди побачили відео у соцмережах і прийшли допомогти. Місцеві жителі допомагали інструментами, косили траву та розчищали занедбану територію. А хлопчаки — ті взагалі герої! Такі мужні та сміливі! Батьки купили їм товсті рукавиці, і вони працювали беззупинно. Я їм безмежно вдячний. За цей час ми повністю очистили велику частину берега від сміття та бур’янів, а також розкопали й облагородили джерело», — розповідає активіст.
Марія Лактіонова каже, що побачила заклик у соцмережах і не змогла залишитися осторонь — прийшла сама і привела всю свою сім'ю. Для неї це прибирання стало втіленням власних думок, які вона плекала ще два роки тому.
«Ця ідея була в мене давно, але ніяк не доходили руки її втілити. Коли побачила в стрічці Сергія таку пропозицію, - зрозуміла: прийшов час! Чоловік Олександр, не роздумуючи, мене підтримав», — ділиться Марія.
«Фізична робота — це дрібниці, найважче — байдужість»
Під час розчищення джерела активісти стикалися не лише з фізичними викликами, а й з небезпечними знахідками.
«Чесно кажучи, фізична робота мене не лякає. Я роками купаюся в холодній воді, мене це навіть розслабляє. Шприци ми діставали обережно — хлопці мали спеціальні тверді рукавиці. Але найнебезпечнішим предметом я б назвав людську байдужість», — каже Сергій.
Серед «трофеїв» у воді були величезна пластикова вагонка, палиці, табличка «Купатися заборонено» і навіть стара цегла, якій понад 100 років.
Сергій відверто каже, що 99% людей підтримують їх, проте негатив від невеликої частини аудиторії — справжнє випробування. Його часто критикують за різкі висловлювання в блозі.
«Я чудово розумію, що в країні війна. Я сам допомагаю фронту — відправляю харчування, одяг. Але коли мені пишуть, що це «не на часі», я можу різко відповісти. Мені закидають, що я ображаю людей. А я кажу: я не ображаю людей, я ображаю «свиней». Якщо ти смітиш, як свиня, то хто ти?», — емоційно пояснює Сергій.
«Ми не дерева ріжемо, ми прибираємо смітники»
Під час роботи не обійшлося без непорозумінь. Деякі перехожі дорікали хлопцям за те, що ті нібито знищують насадження. Сергій пояснює: під ніж потрапляли лише бур’яни та хащі, які для природи не несуть користі, натомість створюють ідеальні умови для накопичення сміття.
«Ми не зрізали жодного корисного дерева! Там є алича, слива, горіхи — ми їх не чіпали. Ми повирізали тільки бур’яни і величезні плющові кущі, які ростуть як дерева, але для природи нічого не дають. Вони лише створюють ідеальне місце, щоб ховати туди сміття», — наголошує він.
Результати роботи вражають: розчистивши занедбане джерело, активісти домоглися того, що рівень води піднявся на двадцять сантиметрів. Тепер це місце знову стало охайним, проте боротьба за чистоту триває постійно. На жаль, попри щоденну працю, покошену траву та облагороджений берег, дехто все одно продовжує залишати сміття на вже прибраних ділянках. Сергій зізнається, що іноді, приходячи на річку вранці, бачить нові пакети від сухариків чи пластикові пляшки там, де ще вчора було чисто, — і це найболючіше нагадування про те, що робота над людською свідомістю є набагато складнішою, ніж фізичне прибирання.
Війна, відповідальність і плани на майбутнє
Марія Лактіонова зізнається, що найбільше болить те, що люди свою байдужість спирають на війну. "Так, ми усі живемо в таких реаліях, але якщо мати бажання, то можна навести порядок хоча б там, де ми відпочиваємо, де ми живемо, і милуватися природою, і до цього привчати наших дітей», — пояснює вона.
Сергій погоджується, що байдужість людей — це найнебезпечніший «смітник». Його обурює, коли після великої толоки люди знову кидають пакети на щойно вичищених місцях. Однак активісти не опускають рук. Вони планують не лише закінчити прибирання цієї локації, а й, за умови підтримки громади, взятися за наступні.
Наразі активісти налаштовані рішуче: хочуть дочистити берег до кінця. Правило просте: що менше хащів, то менше шансів, що хтось заховає там сміття.
«Коли ми там усе повирізали, біля джерела з'явилося світло. Тепер ти підходиш і бачиш чисту річку. Дивишся — і навіть соромно туди кидати якесь сміття», — каже Сергій.
Активісти переконані: не обов’язково бути екоактивістом, щоб зробити світ навколо кращим. Достатньо просто не бути байдужим і нарешті зрозуміти, що чистота навколо починається з кожного з нас.
