У селі Григорівка Старокостянтинівської громади місцеві жителі разом із військовослужбовцями провели толоку та розчистили п’ять джерел у місцевості «Малашиха». До спільної роботи долучилися військові, ветерани, родини загиблих захисників, молодь і пенсіонери. Ініціатива, яка розпочалася з пропозиції військових Третьої штурмової бригади, має продовження — громада планує й надалі впорядковувати цю територію.
Наприкінці липня у Григорівці відбулася толока з очищення джерел та прибережної смуги річки Случ. Жителів села запросили долучитися до спільної праці біля джерела на «Малашисі», неподалік ставка.
Під час толоки планували очистити струмки, скосити траву та прибрати чагарники. Ідею підтримали жителі села, які прийшли зі своїм реманентом — лопатами, шухлями, граблями, сокирами, вилами та відрами.
Про те, як виникла ініціатива, історію «панського» джерела та плани щодо подальшого облаштування території розповів староста Григорівського округу Іван Гаєвський.
Ідея військових, яку підтримала громада
За словами старости, з пропозицією провести толоку до нього звернулися військовослужбовці Третьої штурмової бригади.
— До мене, як до старости села, звернулися військові Третьої штурмової бригади з ідеєю розчистити «панське» джерело. Я завжди підтримую ідеї та ініціативи, які йдуть на користь громади. Тому спільно й вирішили організувати толоку, — розповів Іван Гаєвський.
Він переконаний, що саме ініціативність жителів є однією з основ розвитку села та покращення життя громади.
— Ініціативи жителів є основою та головним рушієм розвитку села, покращення добробуту. Спільна праця об'єднує людей, формує довіру один до одного та вчить спільно вирішувати проблеми. Коли люди об'єднуються заради спільної мети, зникає почуття безпорадності. Проблеми стають не перешкодою, а завданням для спільного вирішення, — зазначає староста.
За його словами, бути ініціативним — не означає робити все самотужки.
— Це означає не бути осторонь. Бо всі зміни починаються тоді, коли ми кажемо собі: «Якщо не я, то хто ж?». І тоді замість скарг з’являються квіти на клумбах, висаджені дерева, очищені джерела. Громада стає не просто місцем проживання, а простором сили, де кожний відчуває свій голос і свою значущість, де маленькі ініціативи та ідеї формують майбутнє, змінюють на краще нашу громаду.
Чому джерело називають «панським»
Джерело на «Малашисі» має власну цікаву історію.
За словами Івана Гаєвського, у давні часи на території «Чудільніка» був маєток польських панів. Однією з його власниць була пані Лілявська, яка, за переказами, приділяла багато уваги облаштуванню свого помістя.
На території маєтку були оранжереї, де вирощували троянди та інші квіти, невідомі місцевим жителям. За наказом пані також висадили бузкову алею та великий фруктовий сад.
Старожили згадують розповіді своїх предків про те, що пані Лілявська дуже любила пити воду саме з цього джерела. Щоранку від маєтку до джерела припливав човен. Челядь набирала воду та доставляла її господині.
Саме тому, за переказами, джерело почали називати «панським».
Згодом чиста джерельна вода припала до душі й місцевим жителям. Раніше стежка до джерела, кажуть у селі, ніколи не заростала.
Цікаву історію має й сама назва місцевості. За одними розповідями, цей куток називали «Малашиха», тому що тут гасили, або, як казали місцеві, «малашили», вапно.
Існує й інша версія походження назви — «Малишиха». За переказами, колись тут була невелика затока річки Случ із такою назвою. Згодом її русло перегородили дамбою та утворили ставок.
П’ять джерел отримали «друге дихання»
До початку робіт територія потребувала серйозного очищення.
— Усі джерела були замулені, в одному джерелі ледь-ледь дзюркотіла вода, територія заросла очеретом, — розповідає староста.
До толоки долучилося чимало жителів Григорівки. Разом працювали військовослужбовці, батьки та вдови загиблих військових, ветерани війни, молодь і пенсіонери.
Найбільше учасників прийшло із сільського кутка «Малашиха».
Спільними зусиллями під час першої толоки вдалося розчистити п’ять джерел та обкосити прилеглу до них територію.
П’ять струмочків, які витікають із цих джерел, після очищення об’єдналися в одну притоку річки.
У планах — продовжити роботу
На одній толоці жителі Григорівки зупинятися не планують.
— У планах є продовження роботи в цьому напрямку. Хочемо розчистити та розширити утворений струмок, впорядкувати прилеглу територію. Не буду розкривати наперед усі плани, краще потім разом подивимось на результат, — говорить Іван Гаєвський.
Наразі, наголошує староста, головні сили громади мають бути спрямовані на підтримку українських військових.
Водночас після завершення війни в селі планують розвивати цю локацію як зону відпочинку. Для реалізації майбутніх задумів шукатимуть благодійників і партнерів.
У селі є й інші джерела, яким потрібна увага
Через Григорівку протікає річка Случ, тож у громаді є й інші природні об’єкти, які потребують догляду та відновлення.
— Ми стараємося дбати про чистоту й порядок у нашій маленькій громаді. Через наше село протікає річка Случ. Звичайно, є інші джерела та струмочки, яким потрібно дати «друге дихання». І з непомітної краплини та тихого струмка народиться стихія, яка знайде свій шлях до океану, — зазначив Іван Гаєвський.
Перша толока показала, що спільна справа здатна об’єднати людей різного віку та з різним життєвим досвідом. А очищені джерела на «Малашисі» стали не лише результатом кількох годин роботи, а й прикладом того, як ініціатива небайдужих людей може змінювати рідне село на краще.
Толока на «Малашисі» об’єднала людей, які десятиліттями живуть поруч із цими джерелами. У кожного — своя історія та свої спогади, але спільне бажання одне: повернути джерелам життя й залишити своїм дітям та онукам чисте, доглянуте та красиве село.
Родина Олександра та Валентини Халідових вирішила долучитися до роботи, адже джерела є частиною історії їхнього рідного села та власного дитинства.
— Ми живемо в селі, це колиска нашого роду, наша гордість і наш спільний дім. До цих джерел ми бігали ще малими дітьми, пили смачну холодну джерельну воду. Відгукнулися на оголошення про проведення толоки, бо хочемо знову бачити, як б’є джерельна вода, і приходити сюди вже зі своїми онуками, — розповідає родина.
На їхню думку, територія потребує подальшої спільної роботи та догляду.
— Один у полі не воїн. Треба разом підтримувати порядок, встановити новий бетонний круг на одному з джерел, осучаснювати та впорядковувати територію.
Халідови мріють побачити, як очищені джерела знову наповнюють річку Случ чистою водою.
— Хочемо, щоб ці джерела давали річці сили нести свою воду аж до Чорного моря. Мріємо, щоб колись на Водохреща саме тут священник освячував воду, — кажуть учасники толоки.
Родина запевняє: готова й надалі долучатися до таких ініціатив.
Серед учасників толоки була й 76-річна мешканка села Марія Григорівна Голюк, старожилка кутка «Малишиха». Для неї очищення джерел — це повернення до того, як про ці місця дбали раніше.
— Коли були молодшими, завжди чистили ці джерела. Поставили колодязь, накрили його лядою. Але з часом джерела замулилися, люди їх, на жаль, засмітили. Сусіди прочитали в інтернеті, що у нашому кутку буде толока і чиститимуть джерела. То й я вирішила прийти допомогти, — розповідає Марія Григорівна.
На її думку, найважливіше — навчитися берегти красу свого села та не залишатися осторонь.
— Треба шанувати своє село, берегти його красу, дбати про порядок. Біля джерел ще потрібно розчистити русло.
Жінка хоче бачити це місце чистим і доглянутим.
— Якщо буду мати здоров’я, то обов’язково й надалі допомагатиму, — каже вона.
Одними з найактивніших учасників толоки стали батьки загиблого воїна Сергія Шевчука — Володимир Шевчук та Тетяна Навроцька.
Вони переконані: джерела потрібно відновити насамперед для майбутніх поколінь.
— Колись із цих джерел люди пили воду. Ми хочемо, щоб вони знову були повноводними, щоб наші діти й онуки також могли пити життєдайну джерельну воду, — говорять Володимир Шевчук та Тетяна Навроцька.
На їхню думку, роботу потрібно продовжувати — впорядковувати територію та підтримувати тут чистоту.
— Хочемо бачити це місце чистим і доглянутим. А вже після завершення війни можна буде подумати і про створення тут зони відпочинку.
Родина готова й надалі брати участь у спільних ініціативах.
— Це дуже важливо для громади, адже село — наш спільний дім. Ми ходимо його вулицями, живемо тут, тому всі разом маємо дбати про красу й затишок нашої маленької громади.
