Ангеліна Панамарчук і Ніна Якимовська разом з тренером Інною Севернюк зі Старокостянтинівської громади взяли участь у міжнародних заходах у Нью-Йорку під час тижня Генеральної Асамблеї ООН. Завдяки адвокаційній програмі Voice More вони змогли розповісти про досвід українських дітей під час війни, представити молодіжні ініціативи та познайомитися з однолітками з різних країн. Для дівчат ця поїздка стала не лише можливістю заявити про Україну, а й підтвердженням того, що молодь може впливати на зміни у своїх громадах і за їх межами.

Voice More — адвокаційна програма, яка навчає молодь відстоювати власні інтереси, комунікувати з представниками влади, готувати грантові заявки та втілювати суспільно важливі проєкти. Її учасники вчаться не просто говорити про проблеми, а й шукати шляхи їх розв’язання, аргументувати свою позицію та залучати підтримку.

У Старокостянтинівській громаді програма об’єднала 18 молодих людей. Разом вони працювали над ідеями, які могли б зробити життя підлітків цікавішим і допомогти їм знаходити однодумців.

«Нас навчали, як правильно комунікувати з владою, писати листи, готувати грантові заявки та втілювати власні ідеї. Адже недостатньо просто прийти й сказати, що нам щось потрібно. Треба розуміти, як аргументувати свою позицію та що робити, аби отримати результат», — пояснюють Ангеліна й Ніна.

Одним із результатів роботи учасників стала ініціатива створення безпечного простору для молоді — місця, де підлітки могли б спілкуватися, проводити час, грати в настільні ігри та реалізовувати власні ідеї. Для цього налагодили співпрацю із Старокостянтинівською бібліотекою, де реалізують ініціативу.

Учасники програми організовували й інші заходи, спрямовані на взаємодію молоді та дорослих. Зокрема, разом із батьками розмальовували футболки. Через спільну творчість прагнули допомогти різним поколінням краще порозумітися.

За словами тренерки-психологині Інни Севернюк, участь у Voice More дала молоді громади можливість не лише здобути знання з адвокації, а й навчитися представляти власні ідеї та відстоювати інтереси молоді.

Можливість долучитися до міжнародних заходів під час тижня Генеральної Асамблеї ООН Ангеліна й Ніна отримали після серйозного відбору. Спочатку учасники писали есе на тему «Я і війна», у яких розповідали про власний досвід перших днів і місяців повномасштабного вторгнення, переживання своїх родин та зміни, які принесла війна в їхнє життя.

Наступним етапом стали індивідуальні співбесіди з американськими партнерами, які забезпечували можливість поїздки. Вони оцінювали, наскільки молоді люди готові виступати перед міжнародною аудиторією, розповідати про досвід українських дітей і представляти свої ініціативи.

Ангеліна й Ніна успішно пройшли відбір. Серед їхніх сильних сторін Інна Севернюк відзначає комунікабельність, добре володіння англійською мовою та вміння чітко висловлювати думки й представляти позицію молоді. Конкуренція була значною, адже в програмі брали участь представники різних громад України.

Поїздка відбувалася під час тижня Генеральної Асамблеї ООН. На дівчат чекали численні дипломатичні, благодійні та громадські заходи, зустрічі з представниками міжнародних делегацій, людьми, які підтримують Україну, та молоддю з різних країн.

Однією з ключових подій, заради яких Ангеліна й Ніна приїхали до Нью-Йорка, мав стати захід у штаб-квартирі ООН, присвячений захисту дітей під час збройних конфліктів. Дівчата планували розповісти про те, як застосування вибухової зброї в житлових районах впливає на психологічний стан дітей, а також представити досвід програми Voice More.

Однак виступити в запланованому форматі їм не вдалося. Через провокації та погрози з боку російської делегації виникли ризики зриву заходу й питання безпеки учасників. У результаті організатори вирішили не допускати їх до запланованого виступу.

Водночас офіційна українська делегація взяла участь у заході та відповіла на спроби російської сторони виправдати свої дії. За словами учасників, українську позицію зал підтримав оплесками стоячи.

Попри те, що Ангеліна й Ніна не змогли виступити перед аудиторією так, як планували, вони продовжили говорити про досвід українських дітей та війну під час інших зустрічей у Нью-Йорку.

«Для нас це стало ще одним нагадуванням про те, що міжнародний діалог — це не лише можливість говорити тоді, коли нам надають слово. Це також уміння залишатися почутими в складних обставинах, гідно представляти свою країну й не дозволяти перекручувати правду про війну», — розповідає Ангеліна.

Під час міжнародних зустрічей дівчата розповідали про Voice More, власний досвід і роботу з українською молоддю. Вони знайомилися з молодими людьми з Африки, Бразилії, Тайваню та інших країн, які також реалізують адвокаційні ініціативи, зокрема на підтримку прав жінок та інших суспільно важливих напрямів.

Учасники ділилися досвідом, розповідали, як розробляють проєкти, шукають однодумців і залучають допомогу. Для Ангеліни й Ніни це була можливість не лише представити власні напрацювання, а й почути нові ідеї, які можна використати у роботі з українськими підлітками, зокрема тими, хто через війну втратив домівки або рідних.

«Найчастіше нас запитували, як зараз розвивається війна і що ми переживаємо. Для багатьох людей за кордоном війна — це новини, цифри, кадри руйнувань. Але зовсім інше — почути про неї від тих, хто живе в цих умовах щодня. Ми розповідали про власний досвід, про те, як війна впливає на дітей і родини. Нам було важливо, щоб люди почули не лише статистику, а й голос української молоді», — діляться дівчата.

«Ми їхали не за співчуттям, не для того, щоб люди казали: які бідні українські діти, як їм важко. Ми хотіли показати, що теж здатні щось змінювати. Попри війну, ми розвиваємося, працюємо над своїми проєктами, хочемо розвивати освіту, відбудовувати міста й наближатися до європейських стандартів. Ми можемо допомагати собі самі, але нам потрібна підтримка, щоб продовжувати цей розвиток», — пояснює Ангеліна.

Ніна наголошує: українська молодь хоче не просто пережити війну, а й залишатися активною, заявляти про себе та брати участь у майбутній відбудові країни.

«Ми хочемо, щоб нас не просто підтримували словами, а допомагали розвиватися. Ми є, ми тут, і саме ми будемо відбудовувати наші міста. Нам важливо, щоб у нас була така можливість», — каже дівчина.

Під час спілкування з іноземними однолітками Ангеліна й Ніна відчули різницю між молоддю, яка живе в умовах війни, та тими, хто виріс у мирному середовищі. Їхні співрозмовники цікавилися Україною, розуміли, що війна — це трагедія, і підтримували українські ініціативи. Проте повністю відчути досвід тих, хто щодня живе під загрозою обстрілів, неможливо, якщо сам цього не пережив.

«Ми можемо співчувати людям, які переживають війну в інших країнах, але не можемо до кінця зрозуміти їхній досвід. Так само й вони можуть нас підтримати, вислухати, поговорити з нами, але все одно відчувається різниця», — розповідає Ангеліна.

Ніна звертає увагу на ще одну особливість: українські підлітки часто змушені раніше дорослішати, цікавитися політикою, суспільними процесами, журналістикою і навіть військовими питаннями, адже все це безпосередньо впливає на їхнє життя.

«Ми дорослі не за власним бажанням, а через те, що нас змусила війна. З одного боку, ми стаємо більш свідомими, але з іншого — краще було б мати цей досвід і розуміння, але жити без війни. Я дуже рада за молодь, якій не довелося через це проходити», — ділиться Ніна.

Поїздка до Нью-Йорка стала для дівчат не лише досвідом міжнародного спілкування, а й можливістю перевірити власні сили. Особливо запам’яталися виступи перед великою аудиторією, хвилювання перед виходом до слухачів і реакція людей після завершення заходів.

Для Ніни одним із найемоційніших моментів став благодійний фандрейзинговий вечір, на якому були присутні амбасадори та люди, які підтримують Україну.

«Під час мого виступу в мене, звичайно, тремтіли руки. Я хвилювалася, щоб усе було добре. А потім усі встали й аплодували стоячи. Як на мене, це була повага не лише до мене чи нашого проєкту, а й до України загалом», — згадує Ніна.

Та найбільше її вразило те, що спілкування не завершилося разом із виступом. До дівчини підходили гості, дякували, висловлювали підтримку Україні та українській молоді, цікавилися проєктом.

«Це дуже класно, що такі проєкти працюють і справді допомагають дітям, а не просто існують на папері. Від людей відчувалася така енергетика підтримки. Це було незабутньо», — ділиться вона.

Ангеліна також згадує виступи англійською мовою перед дорослою аудиторією. Дівчина вивчає англійську з трьох років. Ще до поїздки вона мала друзів з Америки та інших країн, з якими спілкувалася англійською в листуванні й телефоном. Проте перебування в англомовному середовищі дало їй зовсім інші відчуття.

«Це одне — цілий день говорити українською, а ввечері годину спілкуватися з кимось англійською телефоном. І зовсім інше — тиждень перебувати там, де всі навколо говорять англійською. Ти навіть починаєш думати цією мовою. Я намагалася використати кожну можливість із кимось поговорити, обговорити якусь тему. Мені це дуже подобалося», — ділиться Ангеліна.

Для Ніни ця подорож стала першим досвідом тривалого вільного спілкування англійською. Вона отримала можливість застосувати знання в реальних розмовах, побачити власний прогрес і зрозуміти, над чим ще варто працювати.

«Це був дуже цікавий і важливий досвід. Він допоміг не лише нашому проєкту, а й нам особисто. Ми розвивали комунікативні навички, спілкувалися з різними людьми в офіційній і неформальній обстановці, виступали перед великою аудиторією. Ми розуміли, що перед нами люди, які мають значний вплив, і нам потрібно було донести їм певну думку та спонукати до реакції. Сподіваюся, цей досвід допоможе нам і в майбутньому», — говорить Ангеліна.

Ніна додає, що для них це була нагода представити не лише власну ініціативу, а й Україну загалом.

«Ми їхали як представниці України, представляли свою державу. Хотілося зробити це якнайкраще. Думаю, ми впоралися навіть більше, ніж на сто відсотків», — усміхається вона.

За словами Інни Севернюк, участь у міжнародних заходах дала дівчатам можливість практикувати англійську, спілкуватися з різними людьми, виступати перед аудиторією та повірити у власні сили.

«Для мене важливо, що голос української молоді звучить на міжнародному рівні. Молоді люди мають власне бачення, запитання й пропозиції, і їх потрібно чути. Поїздка до Нью-Йорка дала дівчатам можливість розповісти про Україну, про досвід життя під час війни та про ініціативи, які допомагають молоді розвиватися. Важливо, щоб міжнародна спільнота розуміла: Україна потребує підтримки, а її молодь здатна не лише говорити про проблеми, а й шукати шляхи їх розв’язання», — наголошує тренерка-психологиня.

Для Ангеліни й Ніни участь у соціальних проєктах — це не просто додатковий досвід чи можливість цікаво провести час. Вони переконані: саме тепер, ще у шкільному віці, молодь потрібно вчити брати відповідальність, працювати в команді, розробляти власні ініціативи й спілкуватися з представниками влади.

«Такі проєкти дають можливість навчитися вже зараз: пробувати себе в адвокації, звертатися до керівництва громади, говорити про те, чого хочеш, і пропонувати зміни. Молодь має розуміти, що її голос важливий. Це наше майбутнє», — наголошує Інна Севернюк.

В учасниць Voice More є багато ідей, які вони хотіли б реалізувати у Старокостянтинівській громаді. Серед них — розвиток молодіжної ради та розширення можливостей для участі школярів у житті громади. Дівчата сподіваються на підтримку міської влади, зокрема на можливість обговорити свої пропозиції з керівництвом громади й отримати необхідні ресурси для їх утілення.

Ще одна ідея, яка виникла після міжнародної поїздки, — створення клубу дитячо-батьківських відносин. У ньому діти й дорослі могли б брати участь у спільних заходах, краще розуміти одне одного та налагоджувати спілкування.

Долучитися до ініціативи Voice More у Старокостянтинівській громаді можуть молоді люди віком від 14 до 25 років.

«Єдина умова — бажання. Якщо хочеться щось робити, розвиватися, пропонувати ідеї, можна долучатися», — запрошують дівчата.