29-тирічна Тамара потерпає від домашнього насилля: чоловік постійно ображає її нецензурними словами, залякує, принижує та погрожує фізичною розправою. Все це відбувається у однокімнатній квартирі, де подружжя мешкає разом з шестилітньою донькою.
Уже декілька разів чоловіка притягували до адміністративної відповідальності. Але протоколи не змінили його поведінку та агресію.
Жінка звернулася за допомогою до Старокостянтинівського міського Кризового центру.
Для Starkon.city Людмила Сослюк, директор центру, розповіла, що під супроводом фахівців соціальної установи наразі 10 сімей та 14 людей, які потерпають від домашнього насильства. 99,9% клієнтів Кризового центру— це жінки. Але насправді таких значно більше.
— За даними статистики, кожна п’ята українка страждає від домашнього насильства, кожна третя дитина є свідком насильства батька над матір’ю, але лише половина постраждалих українок знають, куди звернутись. І значна частина соромиться про це говорити, — каже Людмила.
Із сім’єю Тамари, яка звернулася у центр, вже шість місяців працюють психологи. Психологічну допомогу сьогодні отримують дружина, чоловік та донька. Фахівці проводять корекцію сімейних стосунків, а по-суті, вчать людей, як поважати один одного.
Із дитиною ведуть окрему роботу. Дівчинка, яка спостерігала за конфліктами батьків—постраждала найбільше.
План безпеки для потерпілих
Як зберегти себе та рідню від насилля та агресії? Валентина Сослюк каже: дуже важко розробити якийсь універсальний план безпеки.
— Кожна ситуація індивідуальна і можна лише говорити про основні стратегії захисту, — каже директор Кризового центру.
Важливо, щоб у житті жінки, яка стала жертвою домашнього насильства, була хоча б одна людина, якій вона довіряє і з якою може обговорити те, що відбувається. Часто це подруга, мама чи сестра. Проговорювання ситуації нерідко відкриває додаткові можливості вирішення проблеми.
Корисно також вивчити напам’ять і додати до швидкого телефонного набору номер цієї близької людини. Варто домовитися про систематичний контакт у телефонному режимі чи через соцмережі. Відсутність виходу на такий контакт може свідчити про небезпеку для життя жінки і має спонукати до термінових дій: телефонний дзвінок, особистий візит, звернення в поліцію.
Сором у цих обставинах суттєво збільшує ризик для життя. Соромно має бути кривднику. Тому вагання бити на сполох чи ні варто відкласти у бік.
Куди звертатися
Старокостянтинівський міський Кризовий центр: вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 4. Тел.(03854) 4-52-09, 098 50 46 249
Старокостянтинівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: м. Старокостянтинів, вул. Миру, 36, тел. (03584) 4-54-75.
Старокостянтинівський відділ поліції: телефонуйте «102», або приходьте до відділу: вул. Попова, 2.
Національна «Гаряча лінія» з питань запобігання насильству у сім’ї та захисту прав дітей: 0 800 500 33 50, 386 — для абонентів «Київстар» та МТС. Графік роботи: у робочі дні з 9.00 до 20.00, у суботу з 9.00 до 16.00, безкоштовно з міських телефонів, з мобільних телефонів операторів «Київстар та МТС.
Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації громадської організації «Ла-Страда Україна»: 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного),
Національна дитяча «гаряча лінія»: 0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного).
Фото: pixabay.com
