Уляна — випускниця першої школи. Тут вона навчалась з 2 класу, а на випускному у рідній школі отримала золоту медаль.
У першу школу Уляна перейшла після року навчання у гімназії. Каже відтоді і почала гарно навчатись.
— Напевно це було пов‘язано з прекрасним класним керівником, яка навчила мене вчитись і показала, що це не так важко. З того часу, я здобувала лише відмінні оцінки в школі і всі 11 років була відмінницею.
Дівчина розповідає, що батьки жодного разу не сварили її за оцінки, особливо не контролювали навчальний процес і ніколи не вимагали відмінних результатів.
— Я сама знала і розуміла, що я навчаюсь не для когось і не заради оцінок.
Хоча ще до цього часу згадую, як мама в 5 років вчила мене читати. Повірте, сліз було багато, але після того, мені здається, я все почала робити сама.
Навчання легко давалося Уляні. Тож маючи відмінні оцінки у школі, вона прагнула спробувати свої сили у різноманітних позашкільних гуртках. Ходила у музичну школу, на танці і навіть у художню.
— Мені здається я спробувала все. Любила писати картини, грала на сопілці, фортепіано, гітарі. Починаючи з 5 класу, була частинкою народного фольклорного гурту «Подоляночка».
У різні періоди навчання уподобання Уляни до шкільних предметів змінювались. Проте у неї ніколи не виникало труднощів у розв'язанні задачі з геометрії, написанні твору з української мови чи декламуванні вірша зі світової літератури.
— Ми, відмінники, вчили усе і мали розумітись на кожній дисципліні. Загалом мені усі предмети були цікаві, бо вчителів мала прекрасних. Все-таки багато чого залежить саме від вчителя.
Уляна вважає, що незалежно від того, які оцінки маєш у школі, до складання ЗНО варто готуватись ретельно та якісно, тоді проблем не буде, а бали будуть високими.
— Я до ЗНО почала готуватись з кінця літа. Ходила до репетиторів з усіх предметів і багато часу виділяла на підготовку. Складала українську мову, математику і біологію. З мови та біології маю 192 бали, а з математики — 186. Взагалі ЗНО - це цікавий звір, але він не такий страшний, як його малюють. Я до цього часу, коли говорю чи пишу, то відразу пригадую усі ті правила з української мови.
Сьогодні Уляна Ярмолюк — студентка Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, навчається на факультеті лікувальна справа. Каже, що ще з дитинства знала, що буде лікарем.
— Звичайно, перед ЗНО і 11 класом, я ще довго думала над майбутньою професією, але точно була впевнена, що вона має бути пов‘язана з допомогою людям. Так і вийшло. Знаю, що батьки прийняли б будь-який мій вибір. Але вони хотіли, щоб я сама для себе обрала ту спеціальність, від якої б отримувала задоволення.
На новому місці, у Києві, Уляна швидко освоїлася. Їй до вподоби шалений ритм великого міста. А ще нові зустрічі з цікавими людьми.
— Я — екстраверт. Нові люди, місця, колективи для мене завжди як ковток свіжого повітря. Студентське життя воно інше, зовсім не таке як шкільне. Але мені воно подобається. Я щаслива, що живу у Києві, що маю купу можливостей для розвитку, тут зустрічаю нових, надзвичайно талановитих і розумних людей. Навіть не маю коли сумувати за домом, бо постійно у русі і у ритмі великоо міста. Це нове життя і цей ритм мені у задоволення.
Фото з особистого архіву Уляни Ярмолюк
