11 січня — Всесвітній день «дякую». Це можливість зайвий раз висловити свою вдячність і приділити увагу рідним, друзям та тим, хто того вартує. Психологи вважають, що слова подяки наділені особливою силою: вони здатні зігріти, пригорнути і надихнути на гарні справи. Журналісти Starkon.citу запитали у старокостянтинівців, кому вони хочуть подякувати у найввічливіший день в році.
Анатолій Потерба, волонтер
— Найперше я вдячний Господу за тих добрих, небайдужих людей, які зустрічаються на моєму шляху. А мій шлях уже кілька років — на схід, до наших захисників. Разом з друзями-волонтерами ми веземо вантажі з допомогою, зібрані щирими, небайдужими людьми. Дякую всім, хто не стоїть осторонь війни, хто повсякчас допомагає бійцям, які боронять наш спокій.
Вдячний благодійникам, які передають допомогу у дитячі-будинки, що знаходяться у зоні війни. І хто каже, що схід і захід не разом? Просто допомагають завжди люди, в серці яких є одна Україна — неподільна.
Передачі з дому, дитячі малюнки, смаколики — все це для бійців не просто якісь речі чи продукти. Це розуміння того, що ми, живучи у теплі, мирі, спокої, їх підтримуємо, про них піклуємося, їм допомагаємо!
Марія Сисак, 67 років, пенсіонерка
— А я хочу подякувати трьом своїм донечкам. Вони у мене дуже добрі діти. Двоє живуть Старокостянтинові, а третя у Києві. Проте щодня я відчуваю їх любов та підтримку. Дякую вам, любі мої дівчатка, за те, що ви є, що подарували мені четверо онучат і правнучка.
Слова вдячності від душі кажу й колективу міської газети «Наше місто». Я — постійна читачка газети, бачу, як це видання розвивається, враховує потреби людей, стає цікавішим. До речі, користуюся досить потрібною послугою газети — подаю оголошення. Дякую, що робите добру справу для старокостянтинівців.
Юлія Пилипчук, 31 рік, мама у декретній відпустці
— Найбільше сьогодні вдячна міському голові Миколі Мельничуку та начальнику управління освіти Анатолію Пасічнику. Завдяки їм курсує шкільний автобус, який довозить наших дітей з села Красносілка у міську школу № 8 і назад, додому. У мене троє діток, двоє з них — учні восьмої школі, тому вирішення цього питання для мене є дуже важливим.
Моя дяка всім вчителям та керівництву школи, особливо класним керівникам доньки-семикласниці Валентині Анатоліївні та сина-першокласника Тетяні Дмитрівні. Ну і, звичайно, вдячна за любов і тепло моїм батькам та рідні.
Олеся Подуфала, 14 років
— Я дякую дяді-таксисту, який знайшов мого котика. Бетті втік з квартири і загубився. Ми з друзями шукали його цілий день, а під вечір нас побачив таксист, що проїжджав на автомобілі через двір, запитав кого ми шукаємо і сказав, що бачив Бетті біля сусіднього будинку. Я не знаю, як звати того дядю, але він для мене справжній Санта Клаус!
А ви уже сказали «дякую»?
Фото Анни Дерейчук
