25-річний старокостянтинівець Євген Маркін стоїть на роздоріжжі між музикою і медициною. Співак, у репертуарі якого переважають романси, працює лікарем-інтерном у Старокостянтинівській районній лікарні.
Як це — бути співаючим лікарем і чи можна поєднати два різних захоплення, журналісти Starkon. City запитали Євгена Маркіна.
Співав з дитинства
Співом Євген захоплюється уже більше 15 років. Коли Женя пішов у перший клас, вчителька музики почула, що у хлопчика є відчуття ритму, і він чисто інтонує пісню. Вона порадила піти до музичної школи.
— З того часу усе й почалося. Я добре пам’ятаю, як вперше прийшов до музичної школи. Мене прослухала мій перший викладач вокалу Євдокія Криськова. З вдячністю згадую своїх учителів Світлану Бондарук і Ларису Площинську. Навчався я в музичній по класу вокалу і фортепіано.
Хлопець активно брав участь у різноманітних вокальних конкурсах. І каже, що завжди прислухався до оцінки професіоналів.
— Пам’ятаю, як у 2006 році на Всеукраїнському конкурсі «Діти Поділля» я отримав «гран-прі» та виграв телевізор.
Після мутації голосу найвищий хлопчачий дискант змінився на ліричний баритон. Тоді хлопець цілий рік не співав. А у 16 років почав брати участь у вечорах романсів, які організовувала викладач музичної школи Лариса Площинська.
Євген з раннього дитинства практикував спів із муніципальним оркестром під керівництвом Василя Муляра.
— Ми познайомилися на репетиції до Дня Перемоги. Хор репетирував виступ і Василь Муляр запитав, хто знає пісню «День Победы». Так як я жив з бабусею, я знав всі військові пісні. Тоді я виступив із хором, бо у них захворіла солістка.
Вчив ноти з бабусею
Виховувала Євгена бабуся, бо мама працювала у Нідерландах. Вони не пропускали жодного концерту. Алла Кирилівна водила хлопця в музичну школу і супроводжувала на конкурсах.
— Ми дуже цікаво з бабусею вчили ноти, — згадує Євген. — Вона без музичної освіти перевіряла, як я граю, рахуючи ноти. Але коли я пропускав хоча б одну, бабуся це чула.
Лікар чи співак?
У школі Євген дуже любив біологію. А коли бабуся захворіла і її прооперували, остаточно визначився, що буде лікарем. Ще під час навчання на виробничому комбінаті обрав професію «молодше медсестринство».
Після закінчення школи Євген вступив на медичний факультет Вінницького національного університету імені Пирогова. Зараз він — лікар-інтерн на базі Старокостянтинівської районної лікарні. Наступного року отримає сертифікат лікаря-педіатра.
— Як співіснують мої два заняття? Після втоми на роботі я можу сісти пограти на фортепіано, поспівати або просто послухати музику. Для мене це такий антидепресант, що гарно знімає напругу.
Брав уроки вокалу у народної артистки
Під час навчання у вищі Євген не покидав творчість. Був солістом естрадного ансамблю «Гармонія» при університеті. Керівник ансамблю, вперше прослухавши хлопця, жартома сказав, що йому потрібно в консерваторію, а не в медичний.
— Мене тоді одразу відправити на Всеукраїнський конкурс «Ліра Гіппократа» захищати честь університету. Я отримав першу премію.
Були ще конкурси «Барви осені», «Доля», де хлопець був серед перших. Крім конкурсів Євген виступав на концертних майданчиках Вінниці. Співпрацював з Вінницькою обласною філармонією. Виступав і у музичному драматичному театрі. Євген брав уроки вокалу у народної артистки України Марії Ясенівської в Хмельницькому. Слухали хлопця й у Києві Павло Мрижук та Ніна Матвієнко.
І доктори медичних наук співають!
— У мене часто виникають протиріччя: залишитись в медицині чи займатися лише творчістю. Знайомі часто запитують, чому я займаюся такими непоєднуваними справами? На це питання завжди відповідаю, що такий я не один. Мені пощастило познайомитися з професором, доктором медичних наук, проректором Вінницького медінституту Вікторією Петрушенко. Вона — народна артистка України, володіє голосом сопрано, солістка Вінницької філармонії, викладає музику в педагогічному університеті і медицину — в медичному.
Так, з першого погляду медицина і музика — зовсім протилежні заняття. Однак і те, й інше є мистецтвом, яке потребує самовдосконалення, — впевнений Євгеній.
Інтерн цікавиться нервологією
Євгена захоплює людський мозок і усе, що з ним пов’язане. Крім педіатрії він планує освоїти і неврологію.
Музикою Євген планує займатися і далі. Навіть хоче закінчити ще один виш та здобути музичну освіту.
Вдома у Євгена є міні-студія
На творчість Євгена надихає музика. Він щодня грає на фортепіано і співає по одній-дві години в день, а це 15-20 пісень.
— У мене усе розкладено по папках на ноутбуці — романси, українські, італійські твори — є до них мінусовки. Крім того, можу грати інструментальну музику. Якщо порахувати, налічується близько 400 пісень.
Вдома у Євгена — міні-студія. Є електронне фортепіано, колонки, мікрофони — усе, що потрібно для вокального розвитку.
Пам’ятаю, коли жили в квартирі, під час занять на фортепіано, сусіди гупали по батареям, навіть серед дня.
Крім фортепіано, Євген освоїв мелодику, грає на гітарі. А ще він пише інструментальну музику і планує її записати у студії.
Цікаво розуміти про що співаєш
Євген любить ліричну музику, романси і джаз.
— Коли співаєш романс під акомпанемент оркестру — це не порівняти ні з чим.
Євген співає на багатьох мовах. Для цього слухає оригінал виконавця, його вимову. Він знаходить в Інтернеті транскрипцію або звертається до викладачів з відповідних мов, які допомагають співаку правильно прочитати текст і вимовляти слова. Найважче дається французька мова.
Більшість творів Євген співає на італійській, іспанській і українській мові. Хоча доводилось освоїти кілька пісень на азербайджанській і грузинській.
А найприємніше, — зізнається хлопець, — співати на українській мові.
— Українські романси «Місяць на небі», «Ніч яка місячна», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Дивлюсь я на небо» — здавалось би прості, фольклорні. Але для якісного звучання потрібно дати і силу звуку, і дихання — вони важкі і цікаві.
Музика корисна в медицині
— Завдяки слуху музика допомагає й в медицині. Коли я слухаю серце пацієнта, відчуваю звук і тому мені легше правильно поставити діагноз.
Євген годинами може розповідати про медицину і музику. Але каже, що лікувати людей важче, бо це велика відповідальність і потрібно мати до людини підхід. Проте якісно співати теж не легко.
Мені приємні посмішки людей на концертах і приємні посмішки пацієнтів, яких я вилікував. Але якщо це посмішки усього залу, мабуть приємніше.
Євген Маркін вірить, що музика може зцілювати людей. Він упевнений, що дві стихії його життя не боротимуться, а доповнюватимуть одна одну.
Фото з власного архіву Євгена Маркіна
