Старокостянтинівчанку Тетяну Грищук неважко застати за в’язанням. Вона в’яже удома, на вулиці, на роботі під час обідньої перерви. При цьому вона непосидюча, енергійна, має купу друзів, які називають її «душею компанії» і тамадою. Професія Тетяни теж не «в’яжеться» із її хобі, яке приносить додатковий заробіток. Але ж факт — технік-землевпорядник в’яже дитячі та інтер’єрні іграшки.
Журналісти Starkon. city «зав’язали» із Тетяною розмову та довідалися про усі деталі справи.
Тетяна в’яже з шести років. До цього колись модного заняття привчила її мама Клавдія. А взагалі у її родині в’яжуть всі жінки. І старша сестра, і племінниця. Та й не тільки жінки — навіть брат, що живе у Конотопі, взявся за гачок.
Спочатку Тетяна в’язала шпицями — носки, рукавиці, одяг. Згодом перейшла на гачок. А ось іграшки в’яже лише три роки. Цього часу вистачило, щоб зануритись у хобі сповна.
Підштовхнула до іграшкової справи подруга та колега Олена Гороховська. Якось вона побачила першу вив’язану Тетяною іграшку — інтер’єрного тільдового зайця.
— Він був таким оригінальним, що я відразу нав’язала Тані це хобі. Була упевнена: воно принесе їй задоволення і додаткові гроші. Але Таня ще цілий рік збиралася з думками.
Зареєструвалася на спеціальних сайтах, почала дивитися майстер-класи. Перші іграшки здавалися мені такими класними і цікавими. Щоправда, тепер я так не вважаю. Постійно хочеться удосконалюватися. Тому проходжу платні майстер класи, які дають більше знань та можливостей.
— Коли народила донечку Єву, — розповідає подруга Тетяни Олена Гороховська, — Таня принесла у пологове відділення іграшкову мишу. Це було щось!
— Спочатку я просто роздавала свої іграшки рідним та друзям. А згодом виставила фото своїх робіт на сторіночці у фейсбук. Тепер це робити не встигаю, розбирають раніше — продовжує розмову Тетяна. — Тому вдома моїх робіт немає. Лише одна — віслюк з гітарою із мультика «Брєменские музыканты», яку я зв’язала для свого чоловіка Сергія. Він у мене — творча особистість, за професією — журналіст, а ще грає на гітарі, співає і любить мити посуд. Ось і виходить у нас такий собі тандем: Сергій грає, я в’яжу.
Тетяна каже, що її рідні — чоловік та дев’ятнадцятирічний син Денис беруть на себе частину домашньої роботи, аби Тані вдалося створити нову іграшку.
А з приводу того, що в її домі іграшок немає, Таня розповідає ще один випадок: якось Оксана Радушинська запросила її взяти участь у ярмарку на фестивалі «Імпреза по-самчиківськи».
— Я тоді розгубилася, бо насправді не мала з чим їхати. То ж звернулася до друзів, зібрала подаровані їм іграшки і поїхала на виставку у Самчики.
Довелося відв’язувати друзям нові, що зайняло більше місяця. Звичайно, вони були іншими, бо кожна моя іграшка має свою деталь. Але друзі не образилися, а навпаки, сказали — звертайся ще.
— Доки в’яжу іграшку, я наче проживаю її життя, — зізнається Тетяна. Це цікаво, хоча якось я вирішила зробити паузу і не в’язала цілий рік. Перед тим в’язала запоями, бувало, й спати не лягала. А потім в одну мить заховала нитки і зупинилася.
Повернулася до справи тоді, коли подружка попросила зв’язати для маленької донечки різнокольорових котиків. Ну не втрималася, заради дитини витягла нитки.
Тетяна Грищук уже вив’язала більше ста іграшок. Вони роздані, продані, прикрашають оселі та кабінети організацій.
Усе натуральне, навіть очі вив’язані з ниток, тому часто моїми клієнтами є люди, які хочуть для малюків безпечні іграшки.
А інтер’єрні іграшки уже з характером і навіть сюжетом. Вони мають багато деталей та родзинок. Зараз люди люблять дарувати колегам оригінальні подарунки. Для цього й згодилися мої козак з козачкою, вовк із зайцем із «Ну постривай!» та багато інших. Є роботи, народженні натхненням — їх ніхто ще не замовив. Це як мої корова з відерцем. Та я вірю, вони обов’язково знайдуть свою домівку, як багато інших.
Для виготовлення однієї іграшки Тетяні потрібен тиждень, але якщо вона невеличка, може впоратися за два вечора.
— В’яжу лише вечорами, з 20 години і до півночі. Коли перероблена хатня робота, настає мій час.
Одна іграшка Тетяни Грищук коштує від 100 гривень і вище. Все залежить від розмірів та матеріалів.
Чи може стати це захоплення бізнесом? Зараз Тетяна сприймає в’язання як хобі, бо задоволена роботою у «Земпроекті». Хоча, каже, у житті можливе усяке.
— Мене надихає усе: кохання, друзі, природа, рідня. І, мабуть, я уже не зупинюся.
