Велика кількість людей в Україні є алко- та наркозалежними. Статистичні дані вражають, але при цьому цифри не зменшуються, а зростають. Що таке залежність? Звідки вона береться? Як допомогти хворій людині і чи може вона вилікуватися? Про це для Starkon.City розповів служитель Центру реабілітації Андрій Клюковський, який працює у Старокостянтинові при римо-катольцькій парафії Святого Іоанна Хрестителя.
— Розкажіть про Реабілітаційний центр.
— Наш центр базується на двох основних аспектах: психологія — 12-крокова програма — та християнство. Коли людина приходить до нас, вона зізнається в своєму безсиллі. Вона вже не може впоратись з тією залежністю, яку має, але усвідомлює, що їй потрібна допомога. Це, напевно, той перший крок, який повинна зробити людина.
— Чи є такі, яких приводять до вас проти волі?
— Так, це трапляється досить часто, проте такі люди дуже швидко покидають центр. Коли дружина, мама, брат, сестра, всі розуміють, що він алкоголік, але сам він цього не розуміє. Тому й приходить в реабілітаційний центр тільки для них. Він вирішує побути тут, щоб вони заспокоїлись.
— А хто спонукає людину вживати алкоголь чи наркотики? Хто заважає боротися з важким недугом?
— Як не дивно, це найближчі друзі і навіть рідні. Коли людина потрапляє в поліцію, її звідти забирають. Якщо звільняють з роботи, то намагаються домовитись з роботодавцем. Коли людина отримує такий захист від сім`ї, то вона починає розуміти, що можна спокійно вживати. Є люди, які вирішать її проблеми замість неї. Людина, яка живе із залежним, і допомагає йому вживати — це співзалежна людина. Найчастіше співзалежні навіть не підозрюють того, що вони допомагають залежному вживати. Цю проблему варто знати.
— Як не бути співзалежним, і насправді допомогти людині позбавитись залежності?
— Спосіб лише один — дати залежному свободу. Право вибирати між добром і злом. І це цілком нормально. Залежному потрібно почати жити самостійно, не під маминим дахом. На його плечах повинна з`явитись певна відповідальність, щоб він зрозумів: його залежність — це його проблема.
— Хто до вас приходить частіше?
— Це люди з вулиці, яким немає де жити. Вони не мають захисту від сім`ї, натомість мають проблему. До речі, в наш центр звертаються не тільки чоловіки. У нас перебувають і жінки, які також потребують допомоги.
— А як щодо плати за проживання, харчування?
— Всі ті бездомні, які до нас звертаються, не можуть заплатити нічого, в них часто навіть немає одягу, тому вони не платять. А той, хто може заплатити, залишають якусь пожертву. Хтось платить 500 гривень, хтось 1500 гривень щомісяця, а хтось і більше. Але при цьому, в нас немає такого, що ми ставимось до когось краще чи гірше. Всі однакові.
— Вам вистачає того, що платять реабілітанти, аби утримувати всіх?
— Звичайно, не вистачає. Нам допомагає католицька церква. Є такий рух: «Школа християнського життя та Євангелізації». Ці школи проводять по всій Україні. Там є спеціальні коробочки, в які люди складають пожертви, і таким чином люди допомагають нам матеріально.
— З якими залежностями до вас приходять люди?
— Найчастіше це алкозалежність. Приходять із наркотичною залежністю, залежністю від психотропних речовин, ігроманії, яка те ж, до речі, вважається хімічною, бо людина залежна не від самої гри, а від адреналіну, який відчуває. Буває, що приходять люди, які просто хочуть змінити щось всередині себе, і ми також таких приймаємо.
— Звідки люди дізнаються про те, що в Старокостянтинові є такий центр?
— Про центр люди знають через євангелізації та через віруючих людей. У нас є реабілітанти з Луганська, Київа, Миколаєва, багато людей зі Львова, із Вінниці, загалом можна сказати, що з`їжджаються з усієї України.
— Чим займаються реабілітанти протягом дня?
— О 7 в нас підйом і зарядка, пізніше ми читаємо Слово Боже, ділячись тим, що найбільше торкає. Далі сніданок і трудотерапія. Це найчастіше прибирання самого будинку. Він в нас досить великий, тому роботи вистачає для кожного. Це також може бути приготування їжі. В нас є хлопець, який власноруч складає мотоблок, можемо лагодити автомобілі. Після роботи обід, а далі починаються заняття. Це відеолекції, заняття з психології, робота з Божим Словом. Реабілітанти мають вільний час. Вони відпочивають, аналізують день, записують власні переживання у блокнот. Після вечері ми обговорюємо день: сваримось, миримось, вирішуємо конфліктні ситуації. Потім молимось і йдемо спати.
— Скільки часу всередньому лікується один залежний?
— Рекомендований період — рік. Кому не вистачає — можна залишатися на термін до трьох років. Наш центр — не в`язниця, ми не тримаємо тут нікого. Якщо через місяць перебування людина хоче піти, ми не маємо права нікого затримувати.
Фото Алли Штенбрехт
