Ранок у швидкій допомозі Старокостянтинова починається о 8:00. Фельдшер звіряє перелік медикаментів, апаратури, поповнює аптечку, якщо чогось не вистачає. Відтак перевіряє зв’язок на телефоні і очікує на дзвінки.
Медики працюють тут по кілька десятків років, щороку проходять тренінги для вдосконалення навичок та вміють надавати допомогу і дітям, і дорослим. Кажуть, що не бояться смерті, бояться, коли не можуть нічим допомогти.
«За стільки років страху вже немає. Бували такі ситуації, коли треба було забути про свої почуття. Якось ми приїхали на аварію: рука, нога валяються у стороні, череп на двоє розколотий. Ми не маємо права губитися. Люди чекають від нас допомоги завжди. А смерть, до неї звикаєш», — розказує Ольга Чаплінська, фельдшерка.
Працівник швидкої допомоги має бути готовим до всього. Тому їх автомобілі обладнані таким чином, щоб можна було накласти шину при переломі, поставити крапельницю, перевірити рівень цукру, під’єднати хворого до кисневого апарату чи зробити кардіограму прямо на місці. За необхідності, знімок з ритмами серця можуть одразу відправити кардіологу по телеметрії, щоб отримати більш чіткий діагноз одразу на виклику. Головне завдання швидкої — нормалізувати стан пацієнта і доставити до лікарні. Тому за усю практику доводилося навіть приймати пологи.
«Приїжджаємо, а у жінки вже почалися перейми. От прийняли і родили хлопчика. Доношеного, здорового хлопчика. Там, розумієте, немає коли думати, я все роблю на автоматі. Вперше пологи приймав десь років 30 тому. Ті діти вже своїх дітей мають», — згадує Леонід Шибунько, фельдшер.
Під час кожного із викликів фельдшер розпитує про стан пацієнта ще по телефону. Адже важливо дізнатися — відправляти на виклик фельдшерську чи лікарську бригаду.
«У лікарській бригаді окрім фельдшера та водія їде ще й лікар. Машина цієї бригади більш оснащена, є більше можливостей. Люди часто ображаються, коли ми розпитуємо про їх стан по телефону. Кажуть: яке ваше діло. А ми ж маємо знати, яку бригаду відправляти», — пояснює Олег Турчановський, медик лікарської бригади швидкої допомоги.
Інколи дзвінки кожні 5-10 хвилин, а буває затишшя. Рівно хвилина на збори і бригада швидкої вже в дорозі. Доїхати на екстрені виклики треба терміново, тільки це не завжди вдається.
«В нас є 10 хвилин, щоб доїхати на виклик по місту і 20 хвилин до району, але машинам, які ми експлуатуємо, більше 20 років. В нас хороша команда, усі впевнені в своїх силах та у підготовці. Але не завжди впевнені, що зможемо на тій машині довезти хворого вчасно. Вона може в будь-який момент заглохнути», — каже лікар.
Карети швидкої — не єдина проблема на шляху до хворого. Є ще не спиляні гілки та розбиті дороги. Фельдшерам інколи доводиться залишати автомобіль на місці, куди він зміг проїхати, та йти кілька кілометрів пішки. Щоправда, якщо знають куди саме треба прийти.
«В селах немає назв вулиць, відсутні номери будинків — як заїжджаємо, то шукаємо хату де світяться вікна. Так само і в місті, щоб знайти потрібну квартиру, треба рахувати з першого поверху. Інколи вибираємо якусь точку: біля магазину чи медпункту, і там нас хтось зустрічає, — каже лікар.
Старокостянтинівська швидка допомога працює не лише по місту, а їздить на виклики по району. Тому важливо вказувати адресу та населений пункт.
«Був такий випадок, що поступив виклик з вулиці Лісова: в дитини висока температура. Приїхали на Лісову, а нам сказали, що не викликали швидкої. Телефонуємо знову, а треба було їхати в село Залісся, на вулицю Лісову. Кожен думає, що телефонує у своє село і його всі знають», — розповідає Ольга Чаплінська, фельдшерка.
Щодня на зміні працює 5 бригад: одна в Остропільському пункті, ще одна в Підгірнянському та три на пункті базування районної лікарні. Швидка допомога працює цілодобово та надає допомогу усім безкоштовно. Підпорядковується вона Хмельницькому обласному центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
Викликати швидку можна за єдиним номером 103. Під час виклику важливо чітко назвати назву населеного пункту, вулицю та номер будинку. Крім того, за додатковою консультацією або порадою лікаря можна звернутися у Центр екстреної медичної допомоги за номером 15-83.
Фото Дарії Скрипнюк
Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.
