Старокостянинівець Олександр Петрук з композицією «Гімн бригади тактичної авіації імені Петра Франка» переміг у конкурсі військово-патріотичного мистецтва.
Всеукраїнский конкурс проходив у національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Творчі змагання, присвячені 100-річчю Івана Микитовича Кожедуба, тривали з 29 квітня до 6 червня. 58 конкурсантів змагалися у вокальному, літературному й танцювальному жанрах.
У номінації «Вокал, соло, авторська пісня» з композицією «Гімн бригади тактичної авіації імені Петра Франка» друге місце здобув старокостянтинівець, начальник 42-го гарнізонного Будинку офіцерів, майор Олександр Петрук.
Про написання гімну, конкурс та творчість Олександр Петрук розповів офіцеру командування бригади тактичної авіації імені Петра Франка, старшому лейтенанту Олександру Вітруку.
— То ж з чого все розпочалося, пане майоре? Яка історія створення Гімну бригади?
— Спочатку було слово... (посміхається). А потім було слово тодішнього командира бригади полковника Миколи Коваленка. Деякі військові формування на той час вже мали свої «славені» — чи то пісні, чи римовані речівки тощо. Наша бригада не стала «пасти задніх» у цьому напрямку. І після конкурсу «Motto НЕСКОРЕНИХ» з відеокліпом від репера Руслана Ковальчука командир поставив творчу задачу — написати Гімн бригади. Довгі творчі муки завершились одного осіннього вечора і на аркуш паперу лягли віршовані рядки. Далі була тісна співпраця з музикантом та аранжувальником Сергієм Скопом. Перший варіант Гімну бригади був презентований у червні 2017 року на одному з концертів для особового складу бригади. Далі — більше! По-новому гімн зазвучав після «мистецького» втручання аранжувальника Володимира Косинського — заграли нові інструменти, додаючи більш рόкового звучання та динаміки. Загалом, почванитись було чим!
— І де ж щастило чванитись?
— Першою перемогою «Гімну бригади» стало 1-ше місце у Хмельницькому обласному фестивалі-конкурсі сценічних творів військово-патріотичної тематики «Все пам’ятає батьківська земля» у номінації «вокал». А крім того, пісня звучала на кожному з концертів для військовослужбовців Старокостянтинівського гарнізону.
— Власні слова, власна музика, власне авторське виконання... чи не «піймали Ви зірку», пане майоре?
— Піймав, і не одну! Коли твій твір хвалять, то лише творчий дурень пропускає це повз душу і серце. Якщо ти твориш, то маєш пишатися тим, що зробив щось гарне. Інакше, усі майбутні твої досягнення не матимуть для тебе змісту та спонукання.
— А що зазвичай спонукає до творчості?
— А тут усе по-різному. Інколи рядки та мелодія з’являються зненацька, аби встигав запам’ятовувати. Це своєрідна творча «лотерея»: встиг впіймати політ думки — є твір, не встиг — мучся далі і згадуй.
— А з Гімном бригади як вийшло?
— Буду відвертим — за півгодини справився. Дружина допомагала, вона у мене філолог. Коли остаточний варіант був надрукований, я чомусь не мав сумніву, що то буде «не абищо». Нам сподобалось. Щодо мелодії Гімну... перед очима постали польоти! Динаміка, міць, потужність! Гуркіт реактивного двигуна співзвучний з гітарним «distortion» чи «overdrive». Загалом, все вийшло «в смак» — я отримав ту композицію, яку хотів.
— Участь у конкурсі військово-патріотичного мистецтва до 100-річчя Івана Кожедуба — це здійснення ще однієї мрії?
— Так. Тепер у Повітряних Силах Збройних Сил України є ще одна бригада, котра має свій Гімн. Потрібно лише затвердити, як офіційний (сміється!).
— І про плани на майбутнє, Олександре Олександровичу.
— Планування — наше все! А що може планувати творча людина? Зовсім нічого не планую у творчому плані. Воно приходить саме! На часі хочу подякувати за творчу підтримку всьому особовому складу бригади тактичної авіації імені Петра Франка. Виконуючи наш Гімн, я бачу ваші обличчя і відчуваю тепло ваших душ, відданих служінню Україні.
