Людмила Борозняк зі Старокостянтинова здобула титул «Міс натхнення» у першому Всеукраїнському онлайн конкурсі «Міс особлива мама України». Конкурс для мам, які виховують діток з особливими потребами організувала українка Оксана Гаденко, котра проживає в Італії і займається благодійністю.
Людмила Борозняк разом з чоловіком Василем виховують двох синів – Василя та Максима. Максиму 24 роки і він дитина з особливими потребами. Людмила каже, що хоч хлопець вже зовсім дорослий, але насправді ще зовсім дитина – особлива дитина.
- Дізнавшись про онлайн конкурс вирішила – обов’язково візьму участь. І я, добре не знаючи ні умов, ні завдань, зареєструвалась на участь у змаганнях.
- розповідає Людмила. А ще було бажання познайомитись з такими мамами особливих дітей, як я, дізнатись, як живуть вони, що вміють, як встигають зі всіма справами, які мають проблеми та досягнення.
Участь у конкурсі брали 77 мам з 22 областей України. Конкурс тривав протягом шести тижнів. Щотижня конкурсанти отримували нове завдання, яке мали виконати. Аби підтримати мам-учасниць журі вирішило не відсіювати учасників після певних етапів конкурсу, тож усі 77 мам змагалися до останнього. До складу журі увійшли 7 українських італійців та дві українки. Щонеділі вони оцінювали роботи конкурсанток і стимулювали їх до нових звершень.
Учасниці онлайн-конкурсу готували відеовізитівку, брали участь у конкурсі перевтілення, робили фотосесію у національному одязі, розповідали про традиції родини, готували улюблену страву та ще багато чого цікавого.
- Дізнавшись про участь у конкурсі Максим зрадів певно більше за мене. Він дуже любить увагу оточуючих, тож це було справжнє щастя для нього. Хоча інколи було і важко – він просто тікав від фотосесій, мусив ходити зі мною в пошуках атрибутів, бо ми ж з ним завжди разом. Залишити його не маю з ким, адже старший син на роботі у Києві, чоловік теж працює, - ділиться Людмила. Труднощі були і через те, що все відбувалось в період карантину. Важко було щось вирішити з кимось домовитись про допомогу. Але місто наше невеличке, усі один одного знають, тож і на прохання про допомогу відгукнулись друзі, друзі друзів і т.д. Хтось позичив сумочку, хтось буси, з українськими костюмами допоміг Олег Круторогий, підтримав колектив працівників Центру реабілітації дітей з інвалідністю, який свого часу відвідував Максим.
Ми такі ж люди, як і всі, зі своїм внутрішнім світоглядом, душею і багатогранністю. В мене була мрія: щоб про нас і наших дітей дізналися більше людей, про наше життя - його будні і свята, повірте, вони в нас також є, - розповідає Людмила.
За час участі у конкурсі я познайомилась з чудовими мамами. В нас не було конкуренції, не було заздрості і непорозумінь. Ми стали однією великою сім’єю. Кожна з мам розцвіла і відкрила в собі такі таланти, про які й сама не завжди знала. Я також стряхнула з себе пил років, і готувалась до конкурсів з молодечим азартом. А це непросто, коли телефон не робить якісні фото, а монтувати відео - це взагалі вищий пілотаж. Але добрі люди є, і вони відгукнулись. Вдячна всім за терпіння і допомогу, особливо усій своїй родині, Максиму та Тетяні Голуб, Дарії Кухті. Наприклад, щоб підготувати фото «Молитва за дитя» довелося зробити 50 кадрів, поки вийшло все так як ми хотіли.
Людмила каже, що саме завдяки допомозі старокостянтинівців – знайомих і незнайомих, вона і здобула титул «Міс натхнення». Організатори конкурсу не залишили поза увагою жодну маму. Кожна з них отримала почесне звання, а ще неоціненний досвід та приємне спілкування.
Тепер Людмила мріє аби і в нашому місті відбувся такий конкурс для мам, які виховують діток з особливими потребами.
Фото з особистого архіву Людмили Борозняк
