16 травня в Україні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій. 2761 житель району репресований політичним режимом, серед них 819 осіб були розстріляні, 760 — ув’язнено, 1163 — депортовано. Що ми знаємо про репресованих на теренах Старокостянтинівщини та місця їх поховання.
Про криваву сторінку історії розповідає Тарас Проказюк, науковий працівник Старокостянтинівського історико-краєзнавчого музею.
Через терор і репресії пройшли всі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.
За попередніми підрахунками науковців, громадяни, що постраждали від політичних репресій в Україні, понад 900 тисяч, зокрема у Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Одеській та Хмельницькій областях їх кількість перевищує 219 тисяч осіб/Понад 70,5% вироків було винесено позасудовими органами — «двійками», «трійками» та особливими нарадами УНКВС.
У Старокостянтинівському районі репресовано 2761 людину (чоловіки — 2151, жінки — 610), у тому числі розстріляно 819 людей, позбавлено волі — 760, депортовано (в т. ч. і дітей) — 1163, з них за межі України — 968.
Найпоширеніші звинувачення щодо репресованих на Старокостянтинівщині були: контрреволюційна діяльність, членство в «ПОВ», «СУВ» — 686 чол., шпигунство — 141чол., зрада батькіщини — 178 чол., соціально небезпечний елемент — 545чол, антирадянська діяльність — 658чол., шкідництво, терористична, диверсійна діяльність — 71, ухилення від праці в колгоспах —36 чол. Винесено вироків «двійками» — 202, «трійками» — 820, особливими нарадами — 935, військові трибунали — 174, народні суди — 165. Віковий склад репресованих старокостянтинівців такий: діти до 16 р. — 446 чол., від 16 р. до 30 р. — 457 чол., від 31року до 50 р. — 1461 чол., після 51 р. — 251 чол. З них вищу освіту мали 49 чол., незакінвену вищу — 20 чол., середню спеціальну — 34 чол., середню — 87 чол., неповну середню — 46 чол., початкову 561 чол., малописьменні — 1293 чол., неписьменні — 225 чол.
Основний вид занять репресованих старокостянтинівців: робітники — 265, колгоспники—778, одноосібники — 710, ІТП (інженерно-технічні працівники) — 8, службовці — 189, кустарі — 24, медики — 13, освітяни — 73, культпрацівники — 2, військовослужбовці — 107, служителі культу — 21, домогосподарі — 125, утриманці 446.
Національний склад репресованих старокостянтинівців: українці — 1740, поляки — 901, євреї — 64, росіяни — 40, німці — 4, чехи — 3, латиші — 3, інші −1.
За сфальсифікованими матеріалами, у числі перших на території нашої області обласним відділом державної безпеки була "викрита і ліквідована""польська організація войскова«, що «діяла» у місті Старокостянтинові наприкінці 1933 року.
Хто ці люди?
Заарештовано багато чоловік, у т. ч. уродженця села Малий Лазучин Теофіпольського району Йосипа Павловича Жачека, 1907 року народження, поляка, освіта середня, члена ЛКСМУ, який у день арешту працював завідувачем польської семирічної школи у м. Старокостянтинові. Його забрали 29 листопада 1933 року. Згідно зі слідчими матеріалами він належав до керівного ядра організації і, як командир запасу, проводив військово-розвідувальну діяльність. Постановою судової трійки колегії ДПУ УРСР від 27–28 лютого 1934 року засуджений до 10 років виправно-трудових таборів.
Відбуваючи строк покарання, у 1938 році помер 23 травня 1934 року, з проханням переглянути його справу він писав: «...З часу одержання вироку (19. 04. 1934 р.) по даний час я написав близько 20 заяв у різні центральні органи СРСР і УРСР з проханням переглянути мою справу. Однак до сих пір я правди не добився. Незважаючи на це, я не втрачаю надії на свою повну реабілітацію і впевнений, що врешті-решт правда, революційна законність переможуть свавілля і мерзенність слідчого Грановського із Вінницького обласного управляння НКВС, який заради підлої мети, кар’єри обманув не тільки мене, але, що далеко гірше, — центральні судові органи, які судили мене заочно на підставі брехливих матеріалів, поданих Грановським...». Своїм єзуїтським методом слідства слідчий Грановський домігся того, що Жачек та інші звинувачені обмовили себе, як кажуть, з ніг до голови. Зокрема, вони показали, що на території Старокостянтинівського району нібито було створено 6 організацій «ПОВ», які підпорядковувалися єдиному центру в Старокостянтинові, назвали прізвища керівників цих організацій, указали, що кожна з цих організацій мала зв’язок з іншими районами».
Енкаведисти, щоб вислужитися перед партійним керівництвом, арештовували за надуманими звинуваченнями простих малограмотних трудівників, які взагалі не розуміли суті звинувачень. Так, зокрема, Голик Нестор Несторович, 1896 р. н., уродженець с. Губин, українець, малописьменний, колгоспник, був звинувачений у контрреволюційній діяльності. Заарештований 22.09.37р., трійкою УНКВС Вінницької обл. 04.10.37 засуджений до розстрілу. Вирок виконаний 25.10.37р. в Проскурові. Реабілітований президією Хмельницького облсуду 20.09.58. (П6995, архів УСБУ).
Комуністична машина, щоб виконати плани ліквідації «ворогів народу», знищувала навіть тих, хто повірив у «прекрасне комуністичне майбутнє». Свідченням цього є доля Гнатова (Гнатів) Івана Карловича, уродженця с. Джурин Чортківського р-ну Тернопільської обл.(1899 р. н,). Під час Першої світової війни він служив в австрійській армії, згодом в галицькій та червоній, де вступає в партію більшовиків. Секретар партійної ячейки в Базалійському районі. Згодом голова комуни та секретар партійної ячейки в с. Григорівка Старокостянтинівського району. Пізніше завідувач оргвідділу Михалпольського райпарткому. Відданість ідеалам партії засвідчив навіть іменами своїх дітей (Світлана, Владлена, Геній — на честь Леніна та Сталіна). Однак партія не пробачила йому благородний вчинок: 1932-33 роках Гнатов дав наказ погасити селянську заборгованість хлібоздачі одноосібників за рахунок комуни. За це був позбавлений членства в партії, звільнений з роботи.
За сприяння колишнього командира Бокуна ледве влаштувався бухгалтером "Держфондсор«у м. Старокостянтинові. Проте невдовзі разом із Бокуном та другом Шуміком за наказом особіста Усатенка був заарештований 30.09.37. Звинувачення: контрреволюційна діяльність. НКВС і Прокурором СРСР 28.10.37. засуджений до розстрілу. Вирок виконаний 19.11.37р. начальником оперативно-слідчої групи старшим лейтенантом державної безпеки Брауном у Проскурові. Невдовзі була заарештована дружина Гнатова Євдокія Андріївна, а насильницьки відібраних дітей вивезли в спецпритулок до Білорусії. Іван Гнатов Реабілітований військтрибуналом Прикарпатського ВО 14.08.62, дружина — реабілітована прокуратурою Хмельницької обл. 24. 09.98. (П-838, архів УСБУ).
Найбільше місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресійв Україні є Биківнянський ліс під Києвом. 30 квітня 1995 р. там був відкритий Меморіал, який вшановував пам’ять безневинно страчених. За різними даними, свій останній спочинок тут знайшли від 15 до понад 100 тисяч осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами НКВД в Києві
На Хмельниччині виявлено три місця захоронення репресованих жертв сталінських злодіянь: два у м. Кам’янці-Подільському та одне в м. Хмельницькому. У Хмельницькому неподалік від колишнього будинку, де розміщувався Проскурівський окружний відділ НКВС, споруджений Меморіал скорботи, який увічнює пам’ять про страчених хмельничан.
Чи могли б бути такі захоронення в Старокостянтинові?
Так. Можливо, це район старої міліції, де на території ремдільниців 90-х роках під час земельних робіт (будівництва) було виявлено рештки тіл з пробитими черепами. Але експертизи до цього часу так і не зробили, щоб спростувати або підтвердити факт масових вбивств тоталітарним режимом у Старокостянтинові.
Встановлення історичної справедливості потребує кропіткої дослідницької роботи. Таку роботу провів Богдан Теленькой висвітлив на основі секретних архівів ФСБ Росії, узагальнених по Хмельницькій обл. у книзі «Соловецький мартиролог Поділля» у 2017 році. У цьому дослідженні опубліковано близько сотні розсекречених справ жителів Старокостянтинівського району, репресованих органами НКВС і відправлених на будівництво Біломорканалу .
Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація. Репресії 30-х років торкнулися кожного населеного пункту Старокостянтинівського району.
Допомогти в пошуку інформації про репресованих може відеолекція «Репресовані родичі» проекту «Суспільний університет» на UA: Перший.
Також корисною буде книга «Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів» (http://www. cdvr. org. ua/node/3185).
Короткий алгоритм пошуку інформації про репресованих родичів:
1. Збір якнайбільшої кількості даних (прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження розшукуваної особи, важливі факти біографії тощо).
2. Знайти інформацію можна за наступними посиланнями:
— Національний банк репресованих
— Жертви політичного терору в СРСР
— Сталінські розстрільні списки
— Єдина система пошуку репресованих (https://bydc. info/search. php);
— Список репресованих осіб, архівні кримінальні справи яких зберігаються в Комітеті національної безпеки Республіки Казахстан (http://e-history. kz/ru/repression/list/440#scontent).
Фото: відкриті інтернет-джерела
