Сумно…
Всупереч нестримному прогресу та розвитку суспільства, з кожним роком народжується все більше і більше дітей з особливими потребами. Діагнози лікарів звучать як вирок для батьків – розумова відсталість, синдром Дауна, ДЦП, порушення поведінки аутистичного спектру, загальний недорозвиток мовлення, синдром дефіциту уваги, гіперактивність тощо.
Не зважаючи на це, всі діти мають право на те, щоб вчитися, щоб ставати членами суспільства, щоб розвиватися, спілкуватися і просто відчувати себе потрібними.
Майже у кожному навчальному закладі нашого міста є діти з особливими потребами, до яких здійснюється індивідуальний підхід у навчанні та вихованні. За останні роки популярним стає інклюзивний підхід в освітньому процесі. Педагоги, психологи, логопеди працюють в зоні найближчого розвитку кожної дитини за спеціально адаптованими програмами. Вони вірять, що у кожної дитини є здібності і, навіть, таланти, які треба вчасно виявити і можна розвивати. Запорукою цього є тісна співпраця і взаємодопомога між батьками та працівниками освітніх закладів.
Важко…
Бувають моменти, коли опускаються руки і в голові лише одна думка: «Все! Досить! Не можу більше! Не бачу результатів своєї праці!» А потім варто лише поглянути в ці щирі чисті очі, сповнені надії, і знову «виростають крила», і знову хочеться працювати, допомагати, хочеться вірити…
Боляче…
Кожного разу, спілкуючись з батьками (переважно, мамами) діток з особливими освітніми потребами (ООП) спостерігаю величезний спектр почуттів та емоцій, починаючи від заперечення, страху, почуття провини, і закінчуючи безмежною вірою, вселенською надією та безумовною любов’ю.
Страшно…
Адже, ніхто не попереджав, що так може бути. Ніхто не вчив, як з цим справлятись. Ніхто не вірив, що у вас є майбутнє.
Цікаво…
А скільки у нашому місті батьків дітей з ООП отримують кваліфіковану психологічну підтримку? Це добре, коли є рідні, друзі, сусіди, колеги. Коли є люди, які просто приймають ситуацію і з розумінням ставляться до неї. Та, зазвичай, такі батьки витрачають всі зусилля, час, гроші на «спасіння» своїх діток, нехтуючи при цьому власними інтересами, особистим життям, мріями, професійним зростанням.
Зрозуміло…
Детиноцентризм – основа багатьох законопроєктів та освітніх траєкторій останніх років. Це має рацію в сучасному цивілізованому світі. Але є одне «але». Щасливі, успішні, освічені, талановиті діти частіше за все зростають в тих сім’ях, де щасливі батьки. Діти на нас дивляться, сприймають світ нашими очима, реагують на ситуації нашою мімікою та словами. Помічали? А «особливі» діти тим більше. Вони просто живуть своїми батьками.
Реально…
У всьому світі існують спільноти, діяльність яких спрямована на медичну, психологічну та юридичну підтримку сімей, які виховують дітей з ООП. Як психолог, розумію, наскільки це важливо – бути почутим, прийнятим, зрозумілим.
Свідомо…
Пропоную всім бажаючим об’єднатися в закриту групу підтримки, в якій можна отримати безкоштовну психологічну консультацію, обмінюватися власним досвідом, корисними контактами та посиланнями. Досвід показує, що групова взаємодія додає впевненості, формує відчуття єдності та допомагає зняти постійну напругу.
Давайте будемо разом, а не поруч…
З повагою практичний психолог Старокостянтинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4,
Юлія ГОРОДЕЛЬСЬКА, +380971656158 (Viber)
