Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Зараз вона з донькою перебралася до батьків і мешкає у Старокостянтинові. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День сто шістдесят дев’ятий
Латвія визнала расєю державою-спонсором тероризму. У малесенької Латвії яйця виявилися міцнішими, ніж у Сполучених Штатів і багатьох найвпливовіших європейських країн. Тим часом, в умовах прямої ядерної загрози від обстрілів Запорізької АЕС рашистськими довбодятлами, ООН збирається на засідання, ініційоване тими, хто цю загрозу спричиняє, щоб слухати завідомо брехливі казочки про «злих укрів». Дуже цікаву тактику ведення бойових дій орки видумали. Гітлер вчергове лікті на тому світі кусає і думає «а так теж можна було»? Схема проста. Нападаєте на країну. Обсираєтеся по повній. Розумієте, що точно без шансів. Берете в заручники атомну станцію, обстрілюєте іі, начиняєте її вибухонебезпечною зброєю і йдете просити світ примусити захисників відійти подалі, бо ж може й рвануть. А світ такий «Боже-Боже, які ми стурбовані», давайте будем вводити миротворців у ту зону. Альо! Які миротворці? Це українська територія, яка має бути передана під контроль України безумовно і якнайскоріше, якщо не хочете в найближчі тижні молитися, щоб вітру в сторону Європи не було. Де славнозвісні старі західні політики, які вміли говорити мовою ультиматумів? Гуттереш, скільки рівнів у твоєї сильної стурбованості? Де конкретні дії проти того, хто є першопричиною всіх проблем?
День сто сімдесятий
Як цікаво спостерігати за тим, на скільки відрізняється суспільство демократичних країн від оркостану. На московіі вже десятки років бидло-тв, бидло-радіо і бидло-преса засмічують мозок бидломаси своїми фейками, а у тих не хватає елементарної ерудиції і критичного мислення, щоб зрозуміти, що це все просто брехня. Сидять і хавають ложками все те дєрьмо про бандерівську Україну, загниваючий Захід і агресивну Америку. Хавають і вірять. Тим часом люди у розвинених країнах світу: Написали емнесті інтернешнл брехливу доповідь щодо війни в Україні. Першою звільнилася голова емнесті в Україні. Співзасновник організації відмовляється від подальшої співпраці. Вісімдесят членів Норвезького відділення емнесті покинули організацію. Фінський філіал емнесті повідомив, що втратив близько чотирьохсот своїх донорів. У демократичних суспільствах люди не готові працювати на путлєрівських пропагандистів і, тим більше, не готові їх спонсорувати. Маю надію, що цей флеш-моб буде підхоплено й іншими країнами світу і, якщо емнесті ще хоче вижити як організація, буде розслідувано хто й з якої причини написав завідомо пропагандистські звіти, винних буде звільнено, а результати розслідування буде доведено до суспільства. В іншому випадку, донорам всіх країн світу варто пошукати надійніших партнерів.
День сто сімдесят перший
Суспільство таки дотисло amnesty international і ті визнали, що звіт по Україні було подано без належного контексту і не було надано інформації ані про російську агресію, ані про злочини, що вчиняються расєянськими недовійськовими проти українців. Історична подія, коли ця організація погодилася, що контекст таки має значення. І це ще одне свідчення того що все європейське суспільство консолідоване щодо подій в Україні. Ще однією приємністю стало висловлювання одного з представників Пентагону щодо ЗСУ (бажаючі можуть почитати стенограму на сайті Пентагону). Зокрема, він зазначив, що якби потрібно було оцінити українську армію по шкалі від нуля до десяти, то це було б дванадцять, тому що від самого початку українські військові знаходили способи робити такі речі, які американці вважали б неможливими. Він також назвав украінські війська «до біса гарними» (so darn good), що, звичайно, не може не викликати додаткової гордості.
День сто сімдесят третій
Ніщо не приносить такого задоволення, як спостереження за міграцією сімей орків з територій України назад на московію. Самки, які поприїжджали сюди слідом за своїми злочинцями-чоловіками, отримали віджаті в українців квартири «па ордєру» і сподівалися розпочати щасливе життя на чужому майні, трохи не врахували сил ЗСУ і завзятості украінських партизан. Проте, знищені на Херсонщині мости і систематичне фізичне винищення колаборантів примусили їх швидко зрозуміти, що мешканці півдня України, м’яко кажучи, не дуже раді їхньому приходу, тож «душевно жить» там не вийде. Ну, а кричуще порушення правил пожежної безпеки на аеродромі під Саками, можна сказати, взагалі стало рушієм великого переселення уродів (не плутати з великим переселенням народів). Дуже хочу, щоб ці уроди до кінця свого жалюгідного життя згадували той короткий період часу, проведений в Україні, як найкращий період свого життя, і розуміли, що ніколи не житимуть на такому рівні, не матимуть того, що мають украінці, і не досягнуть такого розвитку, як наша країна. Воно ж здається, що ти добре живеш, поки немає з чим порівнювати. А коли порівнювати є з чим, то й життя стає нестерпним. От того їм і бажаю.
День сто сімдесят четвертий
Сьогодні фонтаную ідеями - мабуть, відпустка дається взнаки. Наприклад, подумала, що рашистам потрібно подати заявку у книгу рекордів Гіннеса. Сьогодні у них рекорд трафіку по так званому керченському мосту - проїхало 38279 автомобілів. Поки заявку приймуть, зорганізують комісію для фіксування рекорду, якраз ще дві-три бавовни трапляться і там такий трафік піде, що йой. Потім можуть одразу подавати на другий рекорд - найкоротше існування моста в історії людства. А ще маю ідею для українських виробників цигарок: замість нудного напису «куріння вбиває», на пачках розміщувати фотографії найкричущих наслідків паління - крейсер мацква там, аеродром під Саками, склад у Джанкої. Найближчим часом, відчуваю, галерея ще поповнюватиметься яскравими картинками. Здається, й про небезпеку на пачці попередили, проте й курити значно приємніше. М - маркетинг.
День сто сімдесят п’ятий
Вже як всі українці вірять в ЗСУ, але кримські гауляйтери вірять в наших військових ще дужче. Якщо вірити ЗМІ, аксьонов і константинов сьогодні втекли з Криму, при чому вивезли свої сім’ї. А бидлорашисти нехай далі вірять у повну захищеність мосту і півострова «з неба, землі й під водою». Головне, що для того, щоб безперешкодно виїхати, рашисти повністю перекрили рух по мосту, нібито «через можливість обстрілів з боку ЗСУ». Наївні кримчани, якби була така загроза, то вас би всіх на той міст загнали в якості живого щита - ще все попереду, ще заженуть. Ну а расєянців можна лише привітати з новими співвітчизниками - така потолоч якраз ідеально впишеться у вашу гнилу спільноту (суспільством це не назвати).
