Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Зараз вона з донькою перебралася до батьків і мешкає у Старокостянтинові. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День двісті тридцять другий
Як то кажуть, перший пішов. Сьогодні ПАРЄ стала першою міжнародною організацією, яка визнала режим путлєра терорестичним. Не слід недооцінювати цього кроку, адже ми-то з вами чудово знаємо, що просто так на такому рівні нічого не відбувається. По-перше, це чіткий сигнал оркостану, щоб не розслаблялися з приводу того, що Америка не визнає їх державою спонсором тероризму. Все це лише поки що і може змінитися, якщо, скажімо, путлєр вирішить повторно масовано попускати ракети по мирних містах. По-друге, тепер значно ускладнюється риторика путлєрівських підстилок, адже підтримувати президента паРаші - це одне, а підтримувати терорестичний режим - то вже зовсім інше. По- третє, окремим пунктом у резолюції звучить заклик до надання Україні системи ППО, що є для нас дуже важливим і про що ми благали починаючи з 24 лютого. Крім цих приємних новин, ми могли сьогодні спостерігати пожорсткішання риторики ЄС. Вони, нарешті, відійшли від занепокоєння і сильного занепокоєння, і, устами Жозепа Борреля, заявили, що застосування ядерної зброї призведе до повного знищення расєйської недоарміі. А там же ж зараз чмобіків з усіх частин рашки мєряно немєряно. Їх якщо всіх знищать, то вий по болотах такий стоятиме, що собака Баскервілей посивіє. Щось мені підказує, що своїми пугалками путлєр добивався трохи іншого ефекту. Ну, що тут скажеш, не пішла в нього війна від самого початку, та й не піде вже. Тож, на місці його поплічників, я б його просто тихенько пристрелила і пішла б до світу пощади просити. То, може, хтось би і вижив. Хто за залізними ґратами, хто за залізною завісою, але все краще, ніж за навіженого плєшивого дохнути.
День двісті тридцять третій
Зранку вітала, а зараз хочу просто ще раз подякувати всім захисникам і захисницям України. Вас багато є серед моїх друзів. Про вас думаю щодня з величезною вдячністю. Вас перевіряю щодня: чи були онлайн, чи не зникли з поля зору, і щодня молюся, щоб ви повернулися до своїх сімей живими і здоровими. Щодня оплакую тих, кого з нами вже немає. Ваш подвиг є неоціненним не лише для нас, тих, кого ви захищаєте безпосередньо, але й з точки зору історії і наших нащадків, тому що саме їхнє існування залежить сьогодні від вас. Пишаюся тим, що знаю кожного з вас, дякую тим, кого не знаю особисто, завжди думками і вчинками з вами.
День двісті тридцять четвертий
Не встигла ще новина про те, що гіркін вирішив повоювати в Україні, дійти до всіх українців, як пішли перші реакції. Першим обізвався Сергій Стерненко, пообіцявши тому, хто гіркіна візьме живим, 20000 долларів. Далі до пропозиції приєдналися Тарас Тополя, Валерій Маркус, Сергій Стаховський і Сергій Гайдай, скинувшись по 10000 долларів кожен. Отже, станом на тепер, живий гіркін вартує 50000 долларів. Згадую анекдот початку війни, як вся Європа вважала Україну і українців бідними, але буквально за перші тижні українцями було закуплено всю військову амуніцію в найближчих Європейських країнах. Коли ж європейці висловили свій подив, то украінці відповіли: то ми ще доларів не міняли. Жарти жартами, але украінці продовжують донатити вже восьмий місяць поспіль. За вікном захлинається сирена, тож, думаю, саме в цей момент донати сипляться впереміш з матюками. І що я подумала. А чого кілери всього світу тормозять? Ми за голову путлєра і всієї його шайки такі б донати накидали, що їм можна було б на пенсію одразу вийти і трьом поколінням їхніх нащадків працювати не довелося б. Заодно б і в історію увійшли, та й ще за це нічого не було б. На їхньому місці, я б подумала.
День двісті тридцять п’ятий
Починають звучати заяви, які, не те що на початку війни, але й якихось пару тижнів тому важко було навіть уявити. Серед таких заява Олафа Шольца щодо потреби у реформуванні та розширенні ЄС, а також скасуванні принципу одностайності у прийнятті рішень. Такий крок позбавив би путлєрівських підстилок, на кшталт уряду Угорщини, можливості саботувати важливі рішення. Христя Фріланд заявила про необхідність виключити расєю з міжнародних організацій, що стало б важливим кроком до ізоляції останньої. Нахман Шай заявив, що після витоку інформації щодо домовленості расєі про передачу Іраном балістичних ракет, Ізраїль зобов’язаний відступити від позиції нейтральності у цій війні та почати надавати Україні таку саму військову допомогу, як США і НАТО. Що сказати, бидлостан програє цю війну не лише на полі бою, але й на теренах зовнішньої пролітики. Це фіаско, пуйло, давай вже ковтай ціанід - краще вже точно не буде.
День двісті тридцять шостий
Ранок знову почався з завивання сирени і вибухів у столиці. Зі злості сказала, що буде це все ще й на вулицях бидломаси, - як в воду дивилася. Відео з палаючою дев’яти-поверхівкою у расєйському Єйську бальзамом пролилося на серце. Колись я співчувала всім і кожному. Зараз лише маю бажання, щоб кожен вибух , кожна пожежа на нашій території бумерангом поверталися на расєю. Чим частіше почнуть падати на оркостані літаки і ракети, тим скоріше відчують вони те, що з лютого місяця відчувають украінці. Проте, є сьогодні ще одна чудова новина: 108 жінок повернулися додому у рамках обміну військовополоненими. Дуже радію за них і за їхні сім’ї. Нехай поскоріше кожен військовополонений повернеться додому. Ми їх дуже чекаємо.
День двісті тридцять сьомий
Моральний урод суравєйкін, який щодня віддає накази про нанесення ударів по мирних містах України, сьогодні заговорив про необхідність максимального збереження життя мирного населення. Це він про Херсон, який вони проголосили «расєйською» територією. Судячи з його слів, логіка така: якщо ти живеш не в оркостані, то тебе можна вбивати, байдуже, що ти цивільний. Хоча, насправді, у них логіка трошки інша: якщо ти не належиш до правлячих кіл оркостану, то просто здохни - ти все одно нікому не цікавий. При чому, те саме стосується і расєйськоі бидломаси, що іменують себе расєянцями. Це можна спостерігати на прикладі чмобіків, що вже пачками гинуть в Україні, а дехто і не доїхавши сюди. Менше з тим, всі ці словесні піруети суравєйкіна витікали з його рота, щоб змалювати складну ситуацію, що з нею стикнулися окупанти на Херсонщині. Каже хєнєрал, що не виключає необхідності приймати «складні рішення». Здається, бидломасу готують до здачі Херсону. Скоріше б вже, тільки хотілося б, щоб вони вже не могли звідти відійти, а просто здохли - не потрібні вони нам на інших напрямках.
День двісті тридцять восьмий
Навіжені сусіди продовжують терорестичні атаки на енергосистему України. Через цих потвор завтра обіцяють віялові відключення світла по всій Україні. Головне, що ми маємо пам’ятати, - це те, що все це робиться для того, щоб посіяти паніку серед мирного населення і, як наслідок, невдоволення діями уряду й тиск на нього щодо необхідності переговорного процесу і мир будь-якою ціною, аби лямпочка у хаті світила. Думаю, у вас до цього таке ж ставлення, як і у мене, тому не панікуємо, а одразу плануємо, що робити у разі відсутності світла. Наприклад, якщо ви працюєте з дому онлайн, то, при відсутності світла зранку, можна поспати подовше. Вдень - прибрати у хаті, перебрати шафу або, нарешті, почитати книжку. Ввечері поспілкуйтеся з сім’єю, згадайте старі добрі часи без гаджетів. Ну і, звісно, жарт про те, що через дев’ять місяців буде ще більше українців, може виявитися не жартом. Коротше кажучи, без паніки. Маємо підтримати енергосистему країни. Пам’ятаю, в дитинстві обожнювала віялові відключення, бо в цей час всі виходили гуляти, що, до речі, також можна робити і зараз. Як то кажуть, ласкаво просимо назад у дев’яності.
