Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Зараз вона з донькою перебралася до батьків і мешкає у Старокостянтинові. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День двісті сорок шостий
У радбезу ООН, здається, починає уриватися терпець (дивно, що вони так довго витримали). Так, представниця Великої Британії поставила риторичне запитання: скільки вони ще мають терпіти нісенітниці, що їх розповсюджує расєйська пєдєрация. Пані Вудворд вказала, що те, чим расєя засмічує порядок денний Ради Безпеки - це дикі заяви, засновані на спотворенні різноманітних документів і скопійованих з Вікіпедії фотографій. Але путлєра це зовсім не збентежує, тому воно довго сьогодні розповсюджувалося щодо громадянської війни в Україні, захисті міфічних народів дамбасу, абсолютній провині заходу у цій війні тощо. Чесно, я не змогла подивитися всю його промову. Рвотний рефлекс спрацьовує вже на етапі першого погляду на його писок. Але трибунал над ним я обов’язково подивлюся, від першої до останньої секунди.
День двісті сорок сьомий
Бидлостанська верхівка настільки звикла, що їхня бидломаса ложками їсть все, що їм розповідають, що вирішили, що весь світ готовий повірити в їхні казки. Небензя перевершив навіть путлєра, розповідаючи в ООН про бойових комарів, птахів і кажанів. Шкода, що дипломати не можуть сказати «ти хворий?», бо це, по-моєму, єдина думка, яка під час цієї палкої промови крутилася в головах присутніх. Проте, увірувавши у безкінечну тупість людей, бидлостанці також вирішили провернути абсолютно ідіотський трюк з українцями на тимчасово окупованих територіях. Оскільки там черги за расєянськими паспортами не вишикувалися, вони вирішили піти іншим шляхом: заявили, що всі громадяни прихватизованих наказом плєшивого територій віднині стають громадянами оркостану. Зокрема, таку пургу вони стали поширювати в українському Енергодарі. При чому (увага!) ті, хто хоче відмовитися від цього недогромадянства, має прийти у міграційну службу расєі й написати заяву. Серйозно? Українець, з українським громадянством, з українським паспортом, на українській території має прийти у незаконно сформовану установу і написати відмову від того, чого не існує. Вони там що курять?
День двісті сорок восьмий
Не знаю, що там за бавовна у Севастополі сьогодні, але сподіваюся таки, що це було потрапляння по бойових кораблях. Мені не дуже важливо хто і чим, аби ті потвори, які випускали по Україні ракети, були потоплені, бажано, щоб з усім екіпажем. Нещодавно пройшла інформація, що й вночі теж там була бавовна. Було б добре, якби добили недобите. Амінь.
День двісті сорок дев’ятий
Як виявилося сьогодні вранці, минула доба була прекрасною не лише через бавовну в українському Севастополі, але й новим рекордом - майже тисяча орків стали хорошими расєянами. А поки ЗСУ щосили наближають перемогу, ООН продовжує демонструвати свою нездатність вирішувати проблеми. Їхні «заклики» до бидлостану дотримуватися зернових угод, як на мене, виглядають просто смішно. Замість того, щоб стукнути кулаком по столу і поставити московію до відома: віднині кожен корабель з зерном матиме військову підтримку, організовану ООН, а напад на них вважатиметься розв’язанням війни з країнами-членами, дипломати продовжують грати роль політичних імпотентів. Шкода. Путлєр розуміє лише мову сили.
День двісті п’ятдесятий
Стає вже доволі традиційним просинатися по понеділках під звуки вибухів. Цей понеділок не став виключенням - орки знову вдарили по об’єктах інфраструктури по всій Україні. Проте, наші ППО з кожним разом відпрацьовують все краще й краще, і сьогодні 45 ракет з 55 випущених було збито. Якщо це перекласти у фінансову площину, то бидлостанці витратили близько 600 млн долларів з кишень платників податків, щоб у обмеженої кількості українців кілька годин не було світла і води. Це ж просто безапеляційна перемога! Ну, принаймні бидломаса сьогодні цілісенький день оргазмує, переконана, що Київ помирає від спраги, тоне у фекаліях через відсутність води у каналізації, і все це - навпомацки. Все ще не можу зрозуміти: як можна бути такими недалекими?
День двісті п’ятдесят перший
Так багато говорять про появу українського БПЛА, який має з’явитися на передовій до кінця цього року. Але, по-ходу, ми трошки пропустили його вихід. Принаймні, за словами путлєра, саме такими чудо-безпілотниками були атаковані кораблі чорноморського флоту (які кораблі, якщо офіційно якийсь один і огорожа?). І я вам скажу, що ті безпілотники таки справжнє ноу-хау. Ще б пак, вмістити п’ятьсот тон (!) вибухівки на шестиметровий БПЛА - це треба вміти. Вже бачу, як у нас провідні країни ті безпілотники купують за всі гроші світу (на їхніх-то безпілотниках більше п’ятдесяти кілограм вибухівки не вміщується). Тепер я розумію, чому в Севастополі всі камери зовнішнього спостереження біля порту вимкнуло. З таким зарядом там всі кораблі мало б знищити, всі камери в радіусі п’яти кілометрів знести, та ще й весь порт на бухту перетворити. Не зрозуміло лише, для яких кораблів тоді путя вимагає гарантій безпеки від України (та не регочіть ви, і таке трапляється). Сказочний ідіот.
День двісті п’ятдесят другий
Мені останнім часом здається, що бидлостанська дипломатія працює за принципом «авось проканає». Так вони підіймали питання в ООН про бойових комарів, про брудну бомбу, про обстріли Україною ЗАЕС, про постановки в деокупованих містах. Так само вони працювали з ядерним шантажем. «Ну, спробуємо, полякаємо, раптом злякаються». Такою ж була і спроба використати зернові угоди. Лише ефект був неочікуваним: оркостану, фактично, заявили, що на нього всі чхати хотіли і кораблі БУДУТЬ вивозити зерно з України, подобається їм це чи ні. Тобто, весь світ побачив, що можна і без раісі вирішувати, а не прогинатися під її вимоги. Лише запахло подальшою втратою репутації, путлєр швиденько передумав «виходити» з угоди і заявив, що «повертається», оскільки отримав від України гарантії безпеки. Ну що ж, підіб’ємо ітог: за вісім місяців війни путлєр просить гарантії безпеки не у США і НАТО, а в України. У них все іде по плану, ну да, ну да.
