Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Зараз вона з донькою перебралася до батьків і мешкає у Старокостянтинові. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День двісті п’ятдесят третій
Усіх причетних вітаю з Днем ракетних військ і артилерії, а також Днем інженерних військ. Низький вам уклін, хлопці!
День двісті п’ятдесят четвертий
Оркостан не припиняє дивувати. Я щоразу думаю, що дно вже ось воно, але воно все пробивається і пробивається. ПВК Вагнер-центр. Серйозно? Це, кажуть, як для піонєров, тільки для дорослих. По аналогії, мають бути кружок «веселі таліби», група по інтересах «Аль-Каїда», дім ісламського халіфату. Збираються вони в тому центрі журналістику і ІТ-технології розвивати. Ну, журналістику вони непогано розвинули - ціла плеяда геббельсів. А от для ІТ-технологій доведеться-таки якийсь кружок іранської творчості відкривати.
День двісті п’ятдесят п’ятий
Схоже на те, що наступного тижня орки знову будуть кошмарити Україну - сьогодні на московію прибув іранський літак (скоріше за все, з новою партією дронів), а також з північної Кореї на бидлостан вирушив потяг (скоріше всього, зі снарядами чи ракетами радянських часів). Проте, і в цьому є хороший знак - расєя клянчить зброю в усіх ізгоів світу, що, по-перше, означає її катастрофічну нестачу і, по-друге, зомбіленд все більше віддаляється від цивілізованих країн світу і переходить до категорії держав-терористів. Туди їм і дорога. А нам всім - залізних нервів то все пережити.
День двісті п’ятдесят шостий
Сьогодні орки почали підривати лінії електропередач у Херсонській області. Цілі міста лишаються без електрики. І це все тоді, коли починаються заморозки. Цілі міста без можливості обігрітися, помитися, приготувати їсти і вийти на зв’язок зі своїми близькими. І, на хвилиночку, це коїться на територіях, які вони оголосили «своїми». Це все, що потрібно знати про рузьке мир і про їхнє ставлення до людей. Геноцид українського населення продовжується, але кожен з тих, хто віддавав або виконував ці накази, обов’язково відповідатиме за вчинені злочини.
День двісті п’ятдесят сьомий
В світі щорічно трапляються сотні конфліктів. Повстання, локальні й глобальні війни, теракти тощо. Але саме війна в Україні привернула до себе увагу всього світу. І не лише тому, що це війна у самому серці Європи. І не тільки тому, що цей конфлікт один з найбільших з часів другої світової війни. І навіть не тому, що війна в Україні мало не стала причиною голоду у багатьох країнах світу. У цій війні все занадто непередбачувано. Війна-несподіванка, яка перевертає з ніг на голову уявлення про «другу армію світу», про «маленьку Україну, якій максимум три дні», про єдність Євросоюзу, про непохитність статутів ООН, про дотримання міжнародного права, про добро і зло. Сьогодні знову чорне раптом стає на бік світла і навпаки. Папа Римський, до якого дослухаються католики всього світу, який є тим, хто здатен формувати ставлення до війни й геноциду українського народу, раптом заговорив про «великий расєйський народ» і його «гуманізм». Тобто ці варвари «гуманно» вбивають щодня українців, грабують, ґвалтують, руйнують будинки, вивозять з окупованих міст все, починаючи від собачих буд і закінчуючи обладнанням з лікарень і заводів. Вони є «гуманістами», бо був у них Достоєвський (завжди ненавиділа російську класику, мабуть, підсвідомо). Ну, за такою логікою, німецькі нацисти теж були «гуманістами», бо у них був, наприклад, Гете. Тобто, сьогодні той, чия місія відстоювати заповіді Господа, першою з яких є «не вбий», на весь світ виправдовує моральних уродів, які просто винищують людей на чужій території за національною ознакою. В той же час, редактор однієї Іранської газети публічно заявив, що Іран мав би порадити расєє дотримуватися міжнародного права, заборонити бидлостанцям використовувати іранські дрони проти українців і підтримувати тісніші зв’язки з Україною. Тобто, іранець, який, фактично, живе у країні, яка знаходиться під владою терористичного режиму, робить заяву на підтримку України, яка явно розходиться з позицією влади. Мабуть, с папського престолу підтримувати вурдалаків набагато комфортніше, ніж в Ірані виказати підтримку жертвам найголовніших союзників.
День двісті п’ятдесят восьмий
Подейкують, що за шахеди расєя розплатилася з Іраном не лише грошима, але й зразками захопленої західної зброї. А я, бува, думала, що у них розуму вистачить ці зразки вивчати і щось там самим клепати намагатися. Але, вочевидь, максимум, що орки можуть, - це купити у сто-п’ятсот років підсанкційного Ірану безпілотники і трафареткою намалювати на них «герань». Ну а для західних країн стає вже справою принципу знищити існуючий лад у Ірані, всі їхні лабораторії, включно з тими, де досліджуються ці зразки, а також розробляється власна зброя, ну і (якщо говорити про Ізраїль), то зрівняти з землею всі іранські військові бази. Скоріше б. Я аплодуватиму стоячи.
День двісті п’ятдесят дев’ятий
Сьогодні день української писемності та мови. Україна - багатонаціональна країна, у якій завжди говорили різними мовами. І до цього, на відміну від того, що стверджувала расєйська пропаганда, завжди ставилися з величезною толерантністю і повагою до національних меншин. Проте, від самого першого дня війни саме українська мова стала невід’ємним атрибутом нашої боротьби. Почув з глибини свого підвалу українську - значить звільнили і можна виходити назовні. Почув на блокпосту українську - значить можна видихнути, адже тут свої, адже тут безпека. В темряві на передовій українська відрізняє своїх від чужих. Бидлостан прийшов сюди, адже без України він не має історії. Настільки ж убогі вони і з точки зору символіки - за що не візьмись, всюди вкрадені символи, від двоголової курки на гербі (символ Візантії) до кокошнику (головний убор Комі-перм‘ятських жінок). Навіть у цій війні вони, з якогось дива, взяли собі символ з латинського алфавіту (залізна логіка, особливо коли вони направо і наліво верещать, що всі країни, які цим алфавітом користуються, є їхніми ворогами). На відміну від московитів, українські партизани зробили символом своєї боротьби літеру ї. І тут, як раз, є глибинний смисл, адже це унікальна літера українського алфавіту, якої немає в жодній іншій мові світу. Тому саме вона здатна продемонструвати глибинний зв’язок тимчасово захоплених територій, на яких поширений партизанський рух, з усією Україною, її мовою і традиціями (адже літері ї не багато, не мало, а вже понад п’ятсот років). Тому, насправді, війна ї проти z - це війна проти штучної історії, штучних цінностей, штучно нав’язаної українцям расєйськоі мови, війна давньої української нації з фейком під назвою расєйська педерація. І цю війну ми обов’язково виграємо.
