Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Зараз вона з донькою перебралася до батьків і мешкає у Старокостянтинові. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День двісті шістдесятий
ЗСУ один за одним звільняють населені пункти на Херсонщині. І за цим, безумовно, стоїть їхня титанічна праця. Найбільше мене сьогодні потішило відео, на якому наших воїнів вийшла зустрічати місцева молодь - хлопці і дівчата - і у кожного з них на плечах був прапор України. Ті, хто кликав сюди расєю, в більшості своїй, ще народилися і якийсь час жили при радянському союзі. На жаль, вавки в голові, зроблені радянською пропагандою, лікуються дуже важко і не у всіх. Проте, молоді люди, які народилися у вільній Україні, найчастіше, знають украінську мову (навіть якщо в побуті розмовляють іншими мовами), люблять свою країну і, однозначно, не розуміють що то за міфічний «адінарод». До речі, світові лідери і не сумніваються, що Херсон і область будуть звільнені українською армію, що можна зрозуміти з тієї допомоги, яку нам надають країни-партнери. Однозначно, наших військових не полишають у цій важкій битві. Сподіваюся, що допомога прийде якнайшвидше, і молюся, щоб Бог оберігав кожного нашого воїна.
День двісті шістдесят перший
Сьогодні день гарних новин. По-перше, у Херсоні знову замайоріли украінські прапори. Навмисно не кажу, що він став українським, адже «расєянським» він був лише у хворій фантазії бидлостанців. В принципі, так само, як і будь які українські території. Вони можуть бути тимчасово(!) окупованими, але ніколи не стануть бидлостаном. По-друге, з навчальних програм усіх комунальних навчальних закладів молодшої й середньої освіти Києва виключили расєйську мову. Сподіваюся, так само відбудеться і з приватними закладами, а також усіма ВНЗ, програма яких не пов’язана із вивченням цього нарєчія виключно з наукової точки зору. А ще, бажано, щоб так було не лише у Києві, а й на усій території України. По-третє, українці розпочали збір на перший у світі флот морських дронів. За дві години було вже зібрано на перший дрон (10 мільйонів гривень), який отримає символічну назву «Херсон». До збору долучилися і наші литовські друзі, які передають на морський дрон двісті п’ятдесят тисяч долларів. Не забудьте задонатити. Важливо, щоб оркостан отримав безапеляційну поразку на суші, у повітрі і у воді, щоб московити через покоління «хахламі» своїх личинок лякали. Ну і, по-четверте, в Ірпені й Бородянці відмітився Бенксі - відомий британський стріт-арт художник. Звичайно, це може здатися зовсім незначним, проте він один з тих художників сучасності, який напряму говорить з серцями своїх шанувальників, піднімаючи найгостріші соціальні питання. Його роботи завжди дуже потужні й сповнені глибокого смислу. Те, що він з’явився в Україні, говорить про те, що він вирішив не просто підняти тему війни, але й, насамперед, побачити все своїми очима, відчути весь той жах і біль, який відчувають українці, і лише потім розповісти цю історію світові. Як завжди, вдячні кожному, хто підіймає питання війни расєі в Україні, адже, завдяки цьому, не згасає підтримка нас міжнародним суспільством.
День двісті шістдесят другий
Генерал Годжес пророкує повернення Мелітополя і Маріуполя до кінця січня. А далі, каже він, буде Крим. При цьому, вже багато іноземних експертів говорили про те, що до літа усі Украінські території, включно з Кримом і Донбасом, будуть відвойовані у ворога. Як то кажуть, їхні слова да Богу у вуха. Донатимо і віримо в ЗСУ.
День двісті шістдесят третій
Вчора не стала писати про пєснопєнія у тимчасово окупованій Києво-Печерській лаврі, де «прихожани» виють про расєю і пробудження матушки-русі. Думаю, ну, є ж і серед моїх фейсбучних друзів шанувальники мацковського патріархату, тому заспокоюся трохи, щоб не ображати почуття віруючих. Не заспокоїлася. І у мене одне питання: ви на голову зовсім хворі? Ви не бачите, що взагалі коїть ця фсбешна структура з хрестом у лобі, портретом путлєра під серцем і баблом у кишенях? Вони перетворили Києво-Печерську Лавру, святиню ще часів Київської Русі, на лігво расєянського хамла, до якого гидко було ходити, оскільки там мова вже не про Бога, а про заробляння грошей. Ну а про манеру спілкування мацковських монахів я навіть говорити не хочу - алкаш з підворіття є набагато чемнішим і приємнішим співрозмовником. Києво-Печерська Лавра за законом належить державі, а попи користуються нею лише на правах аренди. В чому проблема дати їм 24 години на забратися звідти (під пильним наглядом СБУ, звичайно, інакше вивезуть все, включно з унітазами) і покінчити з цим розплідником антиукраїнських настроїв у самому серці столиці? Створіть вже якусь петицію, врешті решт, я перша підпишу.
День двісті шістдесят четвертий
94 зі 193 членів асамблеї ООН підтримали резолюцію щодо репарацій Україні від расєі. Серед тих, хто відкрито підтримав бидлостан: Центральноафриканська республіка, Ефіопія, Еритрея, Нікарагуа, Малі, Зімбабве, Сирія, Куба, Північна Корея, Китай, білорусь, Іран, ну і московія. Як бачите, всі провідні економіки світу зібралися у цій команді. Спрдіваюся, саме у такій компанії вони будуватимуть свої торгівельно-економічні відносини і після нашої перемоги. Ну а загалом, резолюція - це, звичайно, дуже добре, але я все ж таки чекаю, коли буде створений реальний механізм примусової виплати репарацій.
День двісті шістдесят п’ятий
Понад дев’яносто ракет випустили сьогодні орки по Україні, більшість з яких не долетіли до цілей завдяки ППО. Проте, є і влучання. Є влучання по житлових будинках, як-то в Києві. По об’єктах критичної інфраструктури у різних регіонах. Знеструмлені цілі міста, у деяких з них немає води, немає зв’язку. Я сама сиджу зараз без світла і Інтернету, тож, цілком можливо, що цей допис з’явиться лише завтра. А у цей самий час говоряща лошадь відвідує самміт великої двадцятки, тому що серед цих «великих» ще є довбодятли, які готові будувати відносини на крові, аби тільки газ і нафта подешевше, а комусь добрива з краденою пшеницею перепадуть. А ще сьогодні сталося перше влучання расєйських ракет у територію країни-члена НАТО. Загинуло двоє поляків. Мені дуже цікава реакція НАТО. Колись була застосована п’ята стаття після терористичної атаки 11 вересня. На хвилиночку, просто атака терористів на окрему країну. Не війна. Не обстріли. Не погрози застосування атомної зброї. Не терорестичні дії на території атомної станції, наслідками яких можуть бути смерті мільйонів людей на територіях багатьох країн. Просто дві вежі в одній окремій країні. Тепер прилетіло на територію іншої країни НАТО. Не такої впливової. Маленької. Не значущої, по суті, якщо говорити про світові економіки. Але до цього було стільки пафосних заяв, щодо «миттєвої відповіді» якщо постраждає хоч одна країна НАТО. Де відповідь? Зараз вже починаються розмови, мовляв, ну, трохи не туди полетіло, потрібно розбиратися. Але хто може дати стовідсоткову гарантію, що це не перевірка спроможності НАТО приймати важливі рішення? А якщо і переліт, то вже немає смертей мирних мешканців ЄС? Який сигнал дасть Альянс расєє? Якщо країна-член Альянсу маленька, то можна? Ну тоді чекайте війну і на ваших територіях - ці довбні розуміють лише мову сили. Немає відповіді - є зелене світло. Чи вас замовчування анексії Криму нічого не навчило? Я розумію, що НАТО не готове вступати у війну, та й не треба. Лише два потужні сигнали потрібні. Перше - потягом доби зрозуміти звідки було нанесено удар по територіі Польщі й змішати це місце з землею. Дальніми ударами, але так, щоб там нічого не лишилося. Дати сигнал, що ще раз і буде непереливки. Друге - завалити Україну зброєю, дати ППО, ракети великої дальності, літаки, дрони. Далі ми впораємося. Але ж, щось підказує, що НАТО далі жуватиме соплі. А завтра соловйово-скабєєви будуть розповідати бидлостанцям, як Америка і Європа проковтнули напад на Польщу і нічого не змогли зробити проти «вєлікай расєі». А бидлостанці, у свою чергу, знову увірують у свою безкарність. Дуже хотілося б помилятися, але шанси на жорстку відповідь мізерні.
День двісті шістдесят шостий
Сьогодні бачила інтерв’ю, яке англійською мовою дав мешканець звільненого Херсону іноземному журналістові. З абсолютно щасливим виразом обличчя, з сяючою посмішкою він сказав: «У нас немає зараз світла, немає води, немає опалення, немає зв’язку, але немає і расєян. Ми все зможемо пережити, аби їх не було». І в цьому короткому інтерв’ю він виразив ставлення всіх українців до цих безглуздих орківських атак на інфраструктуру нашої країни. Колись все буде відновлене. На згадку нам залишаться акумуляторні ліхтарі, теплі капці, махрові ковдри, настільні ігри, якими дехто заповнює довгі часи без Інтернету. Ми будемо сумно посміхатися, натрапляючи на ці речі у своїх коморах. Хтось згадуватиме того, кого вже ніколи не буде поруч, хтось телефонуватиме комусь, хто допоміг пережити цю непросту зиму, хтось сяде і знову всією сім’єю зіграє в монополію. Але головне, що це буде у вільній Україні, в якій більше ніколи не буде мишебратів. Ми все зможемо пережити, аби їх не було.
