Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День триста п’ятдесят восьмий
Сто одна людина сьогодні вдома. Сто військових і один цивільний повернулися з полону - найкращий подарунок на День єднання, адже з’єдналася сто одна сім’я. І хоча початок дня був доволі важким, сповненим повітряних тривог і вибухів по всій Україні, ця новина робить його по-справжньому добрим. Нехай пошвидше повернуться додому всі украінські військовополонені, ми їх дуже чекаємо.
День триста п’ятдесят дев’ятий
Розвідка НАТО стверджує, що педерація втрачає вбитими дві тисячі орків на кожні дев’яносто метрів захопленої української території. Цікаво, якби їх купками по дві тисячі поскладати через кожні дев’яносто метрів, зафільмувати цю красу, і транслювати на оркостані, то що б переважило, це відео чи реклама білої лади? Щось підказує, що відповідь цілком передбачувана.
День триста шістдесятий
Петр Павел сьогодні припустив, що украінці можуть змінити свою думку і замислитися про домовленості з бидлостаном, навіть за умови втрати своїх територій. Мовляв, звільнення всіх територій може призвести до шалених людських жертв, що може стати неприйнятним. Розумію його логіку, проте є кілька «але». По-перше, бодай одна рашистські погань на територі України означатиме потенційну небезпеку і можливість повторного вторгнення. В ідеалі, звичайно, (і тут моя думка не співпадає з думкою Макрона) було б повне знищення цієї недодержави. Тут я не про фізичне знищення людей, я ж не московитка, а про розпад цього хворобливого утворення на кілька менших частин. Але, якщо цього й не станеться, очищення від орків українського Донбасу і Криму (особливо) є необхідним. По-друге, а про яких людей йдеться? Тих, що понаїхали до Криму за останні вісім років? Пожили душевно і стане - пора додому на Сибір вертатися. Якщо московитів з Криму вивезти, то там людей лишиться не так і багато - більшість українців новоприбувші вижили, або пересаджали, або намагаються пересаджати. А зрадників не шкода, від слова зовсім. А Донбас? Більшість проукраїнського населення виїхали ще у чотирнадцятому, або, в крайньому випадку, з початком повномасштабної війни. А вдов динилирівців я за людей не рахую, так само як їхніх личинок - нах раша в юнармію, м’ясо там виховують, в кращих традиціях гітлер‘югенду. А татусів їхніх, якщо ще не утилізували, то скоро утилізують. Тож, навряд чи, після Бучі, Ірпеня, Маріуполя, Херсона, Харкова, Бахмуту і ще сотень украінських міст і селищ, після прильотів рашистських ракет по цивільних об’єктах по всій Україні, після тисяч загиблих і поранених украінських захисників, після замордованих, зґвалтованих, розстріляних, закатованих українців, ми змінимо свою думку щодо повного і беззаперечного звільнення своїх територій. Мені здається, що Павел не зрозумів одного: ми або перемагаємо на наших умовах, або вони продовжуватимуть знищувати нас до останнього. Альтернатива така собі, еге ж?
День триста шістдесят перший
Щодня читаю статистику виведення расєянських кораблів на бойове чергування в акваторію Чорного моря. І чекаю, не дочекаюся, коли наша армія морських дронів помножить їх на нуль. Сьогодні таких кораблів десять. Вчора якісь з них запустили ракети по Хмельницькому, дві з яких дісталися цілей. Так вже хочеться, щоб такий собі другий Перл Харбор з тими кораблями трапився. Сподіваюся, незабаром з коритами в Криму так і буде.
День триста шістдесят другий
Про приїзд Байдена до Києва я дізналася під час повітряної тривоги. Звично потягнулася до телефону, щоб відкрити карту повітряних тривог, і дізнатися, що ще навіжений сусід надумав сьогодні, як побачила новину, і карта повітряних тривог вже не відкривалася. День обіцяв бути спокійним, як ніколи за всі ці дні війни. Загалом, звичайно, візит продуманий до наймізернішоі дрібниці й є надпотужним сигналом бункерному. І те, що це день вшанування Героів Небесної Сотні, і акт вшанування пам’яті загиблих воїнів, і жовто-блакитна краватка Байдена, абсолютно все мало потужний зміст і посил. До речі, сьогодні сталася ще одна подія. Король Чарльз відвідав місце тренувань воїнів ЗСУ у Британії. Пам’ятаєте, королівська родина за протоколом займає нейтральну позицію, тому це також надзвичайно потужний сигнал. Напередодні роковин війни наші союзники один за одним висловлюють свою позицію: віра в Україну непохитна, допомога буде продовжуватися і надалі. Скоро має виступати перед своїм плєбсом путлєр. Що він взагалі здатен протиставити сьогоднішнім посилам, окрім ракетних атак з метою терору мирного населення? Чи здатен він цими атаками зломити волю українців? Він не міг цього зробити раніше, а після сьогоднішньої демонстрації підтримки, й поготів. Здається, на дипломатичному фронті путлєр сьогодні остаточно програв. Віримо в ЗСУ і чекаємо на остаточну поразку на полі бою.
День триста шістдесят третій
Намагалася послухати виступ плєшивого перед плєбсом. Одразу скажу, на довго мене не вистачило. Все одне й те саме: Украіна сама на расєюшку напала, а вони захищаються, а ще племена бомбасу захищають, НАТА погана все спланувала, укро-нацисти ще з чотирнадцятого року на вулицях Києва один-одному зигують, ну і вишенька на торті - виходють вони з домовленостей щодо нарощування ядерної зброї, тож бійтеся всі, бо Сколоково зараз як почне ядерні боєголовки усіх модифікацій клепати, то буде ядерний попіл всю планету в три шари вкривати, одна расєюшка залишиться неушкодженою завдяки аналогавнєтним засобам ППО на даху дачі путлєра. Коротше, єдиними словами правди (не речення, а слова - речення правди то для кривавого карлика забагато), то було те, що він виступає у період кардинальних, незворотних змін у всьому світі, найважливіших історичних подій. Здається, Гегель стверджував, що історія циклічна. Певно, Украіна колись злетіла зі своєї спіралі, якщо це так. Але саме зараз історична помилка виправляється. Київська Русь колись була могутньою державою, знаною у всьому світі. І піку своєї могутності вона досягла саме у час єднання, під час, наприклад, князювання Ярослава Мудрого або Володимира Мономаха. Проте, коли князі почали чвари за владу, коли народ роз’єднали, Київська Русь занепала і вже ніколи не відродила своєї могутності. Ну і, звичайно, мацковські князі, потім хани, потім царі, потім нквсники відіграли неабияку роль у спустошенні історичних земель сучасної України і знищенні українського населення. Сьогодні, мабуть, вперше за багато сотень років, народ України об’єднався у своїй боротьбі проти споконвічного ворога. І об’єднання народу призвело до повернення України на політичну карту світу. А московія поступово повертається на свої болота, з яких вона колись вилізла. Дійсно, для путлєра кардинальні історичні зміни, а для нас - відновлення історичної справедливості.
День триста шістдесят четвертий
Два дні до роковин. Минулого року в цей час ми вже все розуміли і жили в очікуванні. В повітрі відчувалася напруга і тривожність. Тривожність продовжує супроводжувати весь цей рік. До когось не можеш додзвонитися. Хтось занадто довго не з’являється в мережі. Занадто довго не було обстрілів. Наближається якась «сакральна» дата. Постійно живеш в очікуванні чогось невідворотного і страшного. Зараз живемо в очікуванні роковин. Що підготували наші збочені сусіди? Ракети? Дрони? Битимуть по інфраструктурі чи житлових масивах? Тривожність стала природною і невід’ємною частиною життя. Не уявляю, що колись ляжу спати з розумінням того, що більше повітряних тривог не буде. Зараз це здається чимось на кшталт нездійсненної мрії.
