Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День триста сімдесят дев’ятий
Кажуть, московити дуже люблять різні символічні дати і часто підлаштовують під них свої атаки або ракетні удари. Сподіваюся, усі уроди, що запускали сьогодні ракети по Україні, запам’ятають до кінця свого недовгого і не райдужного життя, що сьогодні великий день - День народження Тараса Григоровича Шевченка. А на їхні обстріли відповім словами Кобзаря:
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине, -
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
День триста вісімдесятий
Двадцять дев’яте березня має стати історичним днем - монахи мацковського патріархату повинні будуть покинути територію Києво-Печерської Лаври. Сподіваюся, разом з ними Лавру покинуть хамство, листівки за рузьке мир, ікони з мордами стрємоусова і гіві (чи кого там їхнє начальство зараз на святих перетворює), непомірні ціни на абсолютно все, від свяченої води до молитов, ну і сам рузьке смрад, звичайно. Хочеться чути в святих стінах українську молитву за мир в Україні, за українських захисників, за кожного українця. Сподіваюся, договір оренди в майбутньому буде украдено з українським патріархатом.
День триста вісімдесят перший
За московитами настільки закріпилася слава злодіїв і мародерів, що навіть монахів мпц попереджають про кримінальну відповідальність у разі викрадення мощів та інших музейних експонатів з території Лаври. До речі, якщо ви читали Нестора Літописця, то знаєте, що деякі мощі знаходяться на території монастиря ще з часів Київської Русі. Але від москалів що хочеш можна очікувати - ті й мощі повитягають, і ікони позривають, добре, якщо дзвони вціліють. У них крадіжки на генетичному рівні. Крадеться все - від історії до унітазів.
День триста вісімдесят другий
Читаю новини про те, як в Києві вже усунули наслідки останнього ракетного удару ерефіі, що вся столиця має вже опалення і водопостачання працює в штатному режимі. Посміхаюся. Нічого не змінюється - аби швиденько зробити заяву. Мабуть, мій район не відноситься до Києва, бо ми як сиділи без опалення і гарячої води, так і сидимо вже котрий день. Я нічого не маю проти, не до таких наслідків готувалися, тож не жаліюся. Але для чого ці безпідставні заяви постійно? Просто мовчки дайте працювати реальним людям які дійсно працюють над усуненням шкоди, заподіяної московитами. Просто припиніть брехати - мабуть, вже варто щось змінювати в звичному підході до роботи і політики.
День триста вісімдесят третій
Те, що на московіі ніхто нічого без методички сказати не може, це вже загально відомий факт. Але те, як паша мерседес сьогодні примудрився підлаштувати методичку під власну промову - то є верх ораторського мистецтва. Слідом за ботоксним всі московитські пропагандони з усіх прасок розповідали, що вони ще й «не починали» воювати. А головний поп мпц в Україні, виявляється, ще «не починав молитися» так, щоб Господь показав чудо. Чудо - це ти, паша. А диво - це що українці стільки років терпіли таку погань на територіі Лаври. Каже паша, що не піде нікуди звідти. Мовляв, живе він там з 1988 року. Усьо, аренда закінчилася. За речі й шукати нову квартиру. По секрету, там, на болотах, вас всіх приймають.
День триста вісімдесят четвертий
Сьогодні в Україні відзначають День добровольця, тож хочу привітати всіх, хто сьогодні захищає нашу країну за покликом серця. Їх багато є серед моїх друзів, знайомих і сусідів. На жаль, є й ті, кого вже немає з нами. Але знаю точно, що ми є завдяки таким, як вони. Завдяки тим, хто не сів у автівку в перші, найстрашніші, години, а відстоював чергу у військкомати, щоб стати на захист своєї країни. Для більшості з вас пояснення було одне: хто, як не ми? Звучить, ніби, просто, а насправді за цим стоїть неймовірна мужність і відданість своїй країні. Тож, хочу привітати вас, побажати скорішої перемоги, щоб вас минали всі негаразди, щоб ви всі повернулися додому цілими й неушкодженими. І ще, хочу подякувати вам за те, що ви є, тому що, якби не ви, то України просто могло б не бути.
День триста вісімдесят п’ятий
Завершився десятий «Рамштайн». Коаліція діє все рішучіше. Сто п’ятдесят сучасних танків, інші види бронетехніки, снаряди, ППО та ракети для них - це лише те, що було озвучено. Водночас Євросоюз заявив про готовність виділити п’ятсот мільйонів євро на виробництво 155 мм боєприпасів. Ряд країн виказують готовність передати літаки МІГ Україні, а сенатори від обох партій США вимагають відправки винищувачів F-16, щоб допомогти Україні переломити хід війни. Ден Гемптон, американський пілот F-16, пропонує запросити американських (а може й не лише) пілотів у відставці, сформувавши щось на кшталт «Інтернаціонального легіону» і стверджує, що є багато бажаючих, включно з ним самим. Перебіг подій починає нагадувати екшн. Дай Бог, щоб вони не скидали цього темпу.
