Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День триста вісімдесят шостий
Сьогодні страшна річниця. Рік, як московитами було розбомблено Маріупольський Драмтеатр, в якому на той час знаходилося біля тисячі чоловік, в тому числі дітей. За різними даними, загинуло від трьохсот до шестиста людей (боюся, що ніхто вже не дізнається точну кількість загиблих, адже орки мають достатньо часу, щоб приховати свій злочин). Біля театру великими літерами було зроблено надпис «діти», щоб потвори, які скидали бомби на мирне місто, бачили, що будівля є укриттям для мирних мешканців. Мені одне цікаво: цим сивинособакам ці слова по ночах не сняться? До них душі убитих не приходять? Хочу бачити їх на лавці підсудних. Хочу, щоб кожна потвора відповіла за свої злочини.
День триста вісімдесят сьомий
Отже, сьогодні маємо історичне рішення - міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт путлєра, а також уповноваженого (прости господи) президента расєі з прав дитини львовоі-бєловоі. Те, у чому звинувачуються ці двоє - незаконна депортація украінських дітей на територію расєі. Вони реально вважали, що у двадцять першому столітті, вік технологій і соціальних мереж, коли фільмується і викладається все, світ не помітить, як вони відбирали дітей у батьків, як вивозили їх, забороняючи спілкуватися з рідними, розпихували по якихось незрозумілих московитських сім’ях, змушували «перевиховуватись» і вчили ненавидіти власну країну. Приховати не вийшло. Сьогодні міжнародний суд продемонстрував, що для них головним пріоритетом є закон, незважаючи на жодні «політичні імунітети» (українським судам варто наслідувати такий підхід). Крім того, це однозначний сигнал оточенню путлєра: кожен відповідатиме за свої діяння. Не вийде розсказувати, що то все путєн, а ми мусили виконувати накази. Не вийде хєнєралам і іншому керівництву розповідати, що то не вони віддавали накази знищувати мирні міста. Не вийде командирам чим-там-вони-командували розповідати, що то не вони вирішували віддавати накази розстрілювати мирних мешканців і військовополонених. Не вийде рядовим казати, що всі гвалтували і крали, ну і він мусив. Кожен. Відповість. За. Своє. Ну і ще трохи прекрасного: тринадцять винищувачів МІГ-29 від Словаччини. Нам дають крила, щоб ми захистили нашу свободу. Дякуємо!
День триста вісімдесят восьмий
Плєшивий навідався сьогодні до українського Криму. Ну, все правильно. По-перше, географія його можливих пересувань зараз значно зменшилася. І в тому коротенькому списку Крим - це одне з найпрекрасніших місць. Ну не в воронєж же іхати, правда? По-друге, потрібно провести ревізію перед передачею Криму законному власникові. Покласти на місце те, що стрили. Полагодити те, що поламали. Ще б міст свій прибрали, було б ідеально. Але то вже таке, наші справляться. По-третє, ну, чисто по людські, нехай попрощається. За ґратами вже ні моря, ні сонця не побачить. Тож, хай тішиться, поки що. Ну а у нас плюс двадцять МІГів від Польщі. Дякуємо!
День триста вісімдесят дев’ятий
Бункерний таки виліз зі свого підвалу і побєдоносно приїхав до Маріуполя. Як справжній завойовник! Гордо! Вночі. Щоб ніхто не бачив. Адже партизани-то вночі сплять, тож не так лячно. Ну і бронік, звісно. Там, мабуть, і труси зі шкарпетками броньовані були. Дивно, що не поїхав дивитися на руїни знищених його псами будинків, - лише на «розбудову століття» приїхав, де найактивніші колаборанти квартири поотримували. Те, що спочатку їхні квартири були асвабадітєлями вщент зруйновані, вирішили не озвучувати. Зважаючи на відвідини Гітлером Маріуполя у 1941 році, мені все більше здається, що путлєр вирішив собі влаштувати квест «Стежками фюрера». Ось тільки, боюся, що застрелитися духу не вистачить. Так і сидітиме до скону у одній з Маріупольських кліток, які з таким задоволенням розглядав.
День триста дев’яностий
Кажуть, бавовна у Джанкої сьогодні особливо прекрасна. Подейкують про знищення «калібрів» безпосередньо під час їхнього перевезення залізницею. Смію сподіватися, залізницю теж добряче розкуйовдило, тож там не скоро ще щось для вбивства українців повезуть. Останній раз так раділа бавовні на бєлорусі.
День триста дев’яносто перший
Не повірите, але за останній рік Украіна піднялася в рейтингу найщасливіших країн світу. Сьогодні ми посідаємо дев’яносто друге місце, тоді як минулого року були на дев’яносто восьмому, а два роки тому - на сто десятому місці. Це ми чого такі нещасливі були? Бо мали ще якісь зв’язки з московією. Чим більше з нею пориваємо, тим щасливішими стаємо. А московити все «світ виключим», «газ перекриємо». Налякали, ага. Ну а особисто мене сьогодні ощасливило призначення Оксена Лісового на посаду міністра освіти. Дуже сподіваюся, що людина, яка пішла захищати батьківщину на фронт, має цінності, які відрізняються від того, що мали за душою папєрєдникі. І робитиме все, щоб ці цінності передати молодому поколінню. На жаль, мала особистий досвід роботи під керівництвом одного з попередників. Там за душою повна пустота, абсолютна зневага як до підлеглих, так і до студентів, і роздута пиха «я міністр, а ви хто такі?». Щиро сподіваюся, що ера цього пост-радянського бидла закінчиться.
День триста дев’яносто другий
Сьогодні знову поповнення до незчисленних воєнних злочинів расєі проти України. Ржищів і Запоріжжя. Знову розстріляні, підірвані житлові будинки. Щонайменше дев’ять загиблих і десятки поранених цивільних. Щирі співчуття родинам загиблих і тим, хто залишився сьогодні без житла. Колись московитські нелюди відповідатимуть за свої звірства.
