Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День чотириста чотирнадцятий
У чистий четвер маємо гарну новину. Польща передасть Україні ще п’ять винищувачів МІГ-29. Сподіваюся, ці пташки допоможуть ЗСУ очистити нашу землю від погані, що бруднить їі своєю присутністю.
День чотириста п’ятнадцятий
Страсна п’ятниця, найскорботніший день року у християнстві. Сьогодні до нашої скорботи додається і біль за розстріляний Слов’янськ. На цю хвилину, дев’ять загиблих, серед яких є і дитина. Кажуть, що ті, хто помирає у ці дні, відправляються прямісінько у рай. Сподіваюся, що Господь прийме душі невинно вбитих у Слов’янську і зробить виключення для п’ятисот утилізованих за минулу добу орків, відправивши їх прямісінько у пекло.
День чотириста шістнадцятий
Сьогодні Великодня ніч. Так вже сталося, що в Україні з давніх давен християнські обряди перемішалися з поганськими, утворивши неповторну украінську культуру. Так ось, колись давно в цю ніч украінці запалювали вогнища. Ввжалося, що вогнем у цю ніч очищають землю, села, луки, ліси, ріки, гори й доли, води й поля від усього злого. Украінці вірили, що усюди, куди лише досягне сяйво від цих вогнів, зникне все лихе. Де горять і світять весняні-великодні вогні — не підступить туди лиха сила та чорти. Сьогодні вся лінія фронту освячена нашими вогнями. Тож нехай вони очистять наші землі від того лиха, що намагається її знищити.
День чотириста сімнадцятий
Дві чудові новини на Великдень. Вперше за триста років у одному з храмів Києво-Печерської Лаври провели богослужіння українською. Нарешті, украінці можуть молитися своєю мовою у своїй святині. Також до України сьогодні повернулися сто тридцять військовополонених. Радію разом з ними і їхніми сім’ями. Сподіваюся, що незабаром матимемо ще більше обмінів.
День чотириста вісімнадцятий
Після зізнання двох вагнерівських шакалів про зачистки украінських міст, коли вони вбивали всіх: старих, жінок, підлітків, дітей…Чудово пам’ятаючи про відео, де ті самі вагнерівці знущаються над військовополоненим…Замислилася, що, мабуть, силам оборони України варто чітко дотримуватися Женевських конвенцій. Наприклад, згідно останніх, комбатантами є особи, що входять до збройних сил країни, що бере участь у військовому конфлікті. Про чвк там нічого немає. Тож їхнє повне знищення за будь-яких обставин не буде порушенням Женевських конвенцій, яких ми, на відміну від оркостану, дотримуємось.
День чотириста дев’ятнадцятий
Буданов каже, що до кінця весни украінські війська увійдуть до Криму. Я, звичайно, дивлюся на такі строки скептично, але ж як приємно про таке помріяти. Рано чи пізно, ЗСУ точно будуть у Криму, тож не зовсім розумію оце все риття траншей вздовж пляжів. Вже копали б одразу підводний тоннель до орколянду, бо, як міст підірвуть, то не дуже зручно буде уплав тікати.
День чотириста двадцятий
За що респект бидлостанцям - це що вони весь час думають про освіту молодого покоління. От що вони першим везли на окуповані території? Правильно, расєянські підручники. Щоправда, з окупованих територій на болота вони везли гроші, золото, меблі, посуд, одежу… Бартер такий собі, звичайно. Але я не про те зараз. Отже, вирішили вони внести нові зміни в освіту свого молодняка і почали у підручниках з історії, у параграфах про Київську Русь, прибирати всі згадки про Київ. Ну, тобто, Русь (не Киівська) Володимир хрестив Русь (упустимо де), князь такий-то князював (не важливо де), просто князював, тощо. А я й думаю: нарешті правильну освіту бидлостанці почнуть отримувати. Тому що вони мають забути взагалі про існування України і Києва, забути ту казку, що вони мають бодай якісь зв’язки з Україною і її історією, забути ідею про братські народи. А те, що буде нестиковочка у датах та і історичних фактах, то «потрєбітєлі» зомбо-ТВ цього навіть не помітять - там здоровий глузд і здатність мислити критично відсутня на генетичному рівні. А те, що не можна не знати про існування сусіднього держави - то теж не про бидломасу. Вони про існування сусідніх міст і областей не знають. Тож, все правильно, я б на їхньому місці ще й зміни у підручники географії внесла. Намалювала б на місці України величезне озеро лави, а посередині постійно діючий вулкан. І розповідала б всім прийдешнім поколінням, що в цей бік ходити не можна, їздити не можна, літати не можна і навіть дивитись не можна. Бо здохнеш.
