Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День чотириста двадцять восьмий
Плєшивий відписав «наказ» про депортацію українців, що проживають на тимчасово окупованих територіях і відмовляються приймати расєйське громадянство. Вони вже пробували зменшувати зарплатню, не виплачували грошову допомогу, погрожували ув’язненням і конфіскацією майна. Але все одно є велика частка населення, яка принципово відмовляється брати до рук так звані расєянські паспорти. Це ж яку відразу мають вони відчувати, якщо навіть орківські страшилки не змушують зрікатися українського громадянства. Що ж, депортація - це улюблена справа недоросів ще з часів радянського союзу. Історія вже не раз продемонструвала, що ґазди завжди повертаються на свої землі. Ці теж повернуться. А от ті, хто погодився на расєянське громадянство, тікатимуть з украінських земель кудись прямісінько на Магадан.
День чотириста двадцять дев’ятий
Двадцять три загиблих в Умані, з яких четверо дітей. Загиблі мама з дворічною донечкою у Дніпрі. Важкопоранена дівчинка в Украінці. А бидлостанці пишуть «влучно в ціль». Кожен з нас є їхньою ціллю і вони цього не скривають. Я не бажатиму, щоб їхнім дітям повернувся цей бумеранг. Але пам’ятатиму про це завжди. Пам’ятатиму і ненавидітиму. Вічна пам’ять вбитим сьогодні. Нехай спочивають з миром.
День чотириста тридцятий
В тимчасово окупованому Севастополі сьогодні дуже гарно пала нафтобаза, а на расєє - військовий завод. Сподіваюся, такі події траплятимуться частіше і частіше. Особливо в Криму, особливо в Севастополі.
День чотириста тридцять перший
Помітила, що найслабша ланка у болотляндіі - це кримчани. Воно, звичайно, природньо - там зараз живуть або украінські патріоти, які лише й чекають, коли Украіна поверне Крим додому, або зрадники, яким, як відомо, вже не можна довіряти, або звичайнісінькі мародери, які привалили з вічної расєйськоі мерзлоти, щоб віджати в українців будинки і квартири біля теплого моря (така собі публіка, зрозуміло). Так ось. Варто комусь невдало в Криму покурити, як на сакральному мосту вишукується багатокілометрова черга на болота. З такими нервами війни не воюють. Ну мінуснули вчора сорок тисяч тон пального для расєянських корит. Ну чого нервувати? Все одно всі біля крейсера «мацква» будуть. А ті одразу тікати… А туристичний сезон як? Он Брянська Народна Республіка не така нєрвна. Недодивився сьогодні вночі піонєр Фьодор, прилетіли до нього з прівєтом кілька безпілотників у кращих традиціях сучасного Кібальчиша. І нічого, ніхто нікуди не тікає. Однією АЗС більше, однією менше, все одно на фоні десяти Севастопольських резервуарів це дитячі забавки.
День чотириста тридцять другий
Знову безсонна ніч. Через довбанутих сусідів, які випустили по Україні вісімнадцять ракет, змогла заснути лише о сьомій ранку. Не те, щоб я хоч на хвилинку засумнівалася в можливостях ППО Києва, але після Умані я не могла просто заплющити очі і спокійно спати, знаючи, що є міста, які не настільки добре захищені. В цьому наша відмінність від орків - співчуття і турбота один про одного. Не віриться, що одного дня я зможу заснути з усвідомленням того, що українцям вже нічого не загрожує. Але такий день настане і сьогодні ми стали на один крок ближче до нього.
День чотириста тридцять третій
Сьогодні уряд України офіційно визнав термін «рашизм». З одного боку, хтось скаже, що це дурниці й це не має жодного сенсу. Але, насправді, дуже важливо, щоб саме цей термін було визнано і щоб він увійшов до підручників історії. Важливо, щоб украінці ще зі школи асоціювали рашку з людиноненависництвом. Одне, коли ми читаємо історію, де написано про боротьбу за території між Україною і Польщею, Угорщиною, тощо, і зовсім інше, коли ми читаємо «фашизм». Так само, одна річ, якщо наші нащадки читатимуть «расєя напала на Україну» (мало лі хто на нас нападав за всю історію існування), і зовсім інше, коли вони вивчатимуть що робив рашистський режим в Україні. Потрібно, щоб вони розуміли і пам’ятали.
День чотириста тридцять четвертий
Залізничний вокзал, будівельний гіпермаркет, продуктовий супермаркет і автозаправка. На думку бидлостанців, саме це є військовими стратегічними об’єктами. За їхньою логікою, стратегічні об’єкти - це ті, де збирається максимальна кількість цивільних. Ну і, звичайно, спальні квартали. Двадцять один загиблий і сорок вісім поранених у Херсоні сьогодні. Звичайних покупців і продавців магазинів. Звичайних перхожих. Тих, хто просто хотів жити у своєму місті. Хочу, щоб вони на власній шкірі дізналися, що це таке.
