Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День чотириста сорок другий
Плюс чотирнадцять літаків від польських друзів і далекобійні ракети від британських друзів. Погода також поступово налагоджується. Стає тепліше, земля стає сухішою. Здається, незабаром ми почуємо гарні новини (навіть не сумніваюся у можливостях нашої армії). Хто знає, може не дарма вони в Криму водою і харчами запасалися.
День чотириста сорок третій
Трохи більше сімнадцяти квадратних кілометрів звільнено на Бахмутському напрямку. Здається, що це незначна територія, особливо у порівнянні з тим, що нам потрібно деокупувати. Проте, якщо розглядати це з точки зору ціни, яку ми платимо за кожен деокупованиц метр, не те що кілометр, то це неймовірно багато. Нескорений Бахмут, рясно политий кров’ю українських воїнів, стає черговим місцем ганьби для «другої армії світу». Але за це сплачено надзвичайно дорогу ціну.
День чотириста сорок четвертий
Сьогодні найбільше дісталося моїй рідній Хмельниччині. Близько п’ятнадцяти вибухів по області, двадцять одна людина поранена, безліч постраждалих квартир і домівок. Нехай той, хто навів ці удари, буде обов’язково знайдений і покараний, адже ця гнида зараз ходить десь поруч, не дарма відео ударів були майже миттєво злиті у расєянські пабліки. Потрібно ловити і знищувати своїх зрадників. Ну а з расєянцями непогано і карма розбирається - у брянській народній республіці сьогодні мінус гелікоптер і дві сушки. Кажуть, всі пілоти в смятку.
День чотириста сорок п’ятий
Щось бульбаш почав здавати. Спочатку на параді в мацкві корчився, мучився і втік, як то кажуть, не дочекавшись десерту. Потім не виступив з промовою до дня перемоги перед своїми підданими. Сьогодні не з’явився перед ними на день прапору білорусі. Невже ласти раніше за путлєра склеїти вирішив?
День чотириста сорок шостий
На доданок до далекобійних ракет, Британія заявила також і про постачання Україні безпілотників великої дальності. Іноді мені дуже хочеться підслухати, про що говорять понаєхавші до Криму бидлостанці. Воно ж, мабуть, дуже не хочеться зараз вертатися до своїх задрюпінськів у вічну мерзлоту, з дірами у підлозі замість туалетів і сміттєзвалищами замість дитячих майданчиків. Чекаю, коли все, що нам зараз передають, полетить на їхні голови. Чекаю, коли ті, хто першими привіз цей жах на мою землю, отримають кармічний бумеранг.
День чотириста сорок сьомий
Новий подвиг сил ППО - повністю відбито ворожу атаку, яка містила, мабуть, все, що здатне було долетіти до Києва. Шість Кинджалів, дев’ять Калібрів, три ракети наземного базування, а також Орлани з Шахедами. Нічка, м’яко кажучи, видалася не з легких. Особисто для мене - близько двох годин сну і потім повний робочий день. Проте, коли думаю про тих, хто закриває наше небо, розумію, що моя одна безсонна ніч - це квіточки, адже вони не сплять ночами, щоб ми прокинулися зранку. З вдячністю до кожного, хто вчергове врятував сотні людей у сонному місті, з вдячністю за можливість жити і чекати на перемогу.
День чотириста сорок восьмий
Згадалося, які ми ще були наївні на початку повномасштабного вторгнення. Тоді були розмови про те, що путлєр може зрозуміти безглуздість свого вторгнення після того, як загине п’ятдесят тисяч орків. Коли межа в п’ятдесят тисяч була пройдена (тобто ліквідована), почали говорити, що люди для путлєра - то сміття, він жаліє лише техніку, тож, коли буле знищена десь сотня літаків, він таки відступиться. Сьогодні ми перейшли межу у двісті тисяч ліквідованого біосміття і маємо на своєму рахунку понад триста знищених літаків. Але вже не наївні й розуміємо, що дєдушка-мудак не відступиться і війну закінчуватимуть ЗСУ. І бажано так, щоб все біосміття було або ліквідоване або обмежено рухоме.
