Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День чотириста сімдесятий
Здавалося це вже дно, але знизу раптом постукали - це стовідсотково про расєянців. Здавалося б, куди вже гірше ніж підрив ГЕС і затоплення майже шестиста квадратних кілометрів землі, разом із містами і селами. Проте, і це дно вони пробили, обстрілюючи місця збору тих, хто потребує евакуації, лодки волонтерів, що намагаються вивезти людей і тварин, а також вже підтоплені житлові квартали, де люди не мають шансів сховатися від смерті. Країна, що має зникнути з кати світу. Вони не мають права на існування. Взагалі.
День чотириста сімдесят перший
Буквально нещодавно в Турції сталася жахлива трагедія - землетруси, які забрали життя тисяч людей. Незважаючи на війну, Україна не залишилася осторонь і відправила своїх рятувальників допомагати людям, адже у такі моменти немає чужого горя. Сьогодні в Украіні тонуть тисячі людей, що опинилися на окупованій частині затопленої Херсонщини. Частині, куди орки не пускають украінських рятувальників і у якій не те, що не проводять евакуації, але й тим, хто намагається врятуватися самостійно, якщо у них український паспорт, не дозволяють виїжджати, ба більше, розстрілюють цілими сім’ями. Кілька діб люди чекають на дахах своїх будинків. Без їжі, без води, без надії. І все, на що спромігся Ердоган, який хіба що в дупу того путлєра ще не цілував, це запропонувати створити комісію з представниками расєі і України для розслідування хто ж підірвав дамбу. Не поставити питання ребром перед путлєром: я зараз надсилаю евакуаційні гелікоптери і не дай бог щось станеться хоча б з одним з них. А я допоможу створити комісію. Нехай мені більше не розповідають про людяність і любов до ближнього. Ненавиджу расєянських покидьків і ненавидітиму до скону. Єдине, що зараз хоч якось торкає на фоні новин з Херсонщини, - це кількість утилізованих орків, а також новини про дрони що, нарешті, прилітають до расєянських квартир. І мені байдуже хто і як там постраждає. Чим більше, тим краще.
День чотириста сімдесят другий
Україна звертається до ООН з вимогою визнати расєю державою-спонсором тероризму, а її дії екоцидом і геноцидом проти українського народу. Щось мені підказує, що резолюція у відповідь буде проголошувати, що ООН дуже і надзвичайно стурбовані, але потрібно ще років з п’ять порозслідувати цей випадок, щоб точно дізнатися хто саме знищує українців і украінські території (раптом це самі ж украінці), а тому, у знак глибокого занепокоєння і підтримки українського народу вони тиждень не святкуватимуть днів расєйськоі мови, культури і чогось там ще. І знизу окремим рядком як вони глибоко стурбовані.
День чотириста сімдесят третій
Ще дев’яносто п’ять мужніх повернулося з расєянського полону. Два населені пункти звільнено від окупантів на Бахмутському напрямку. Експерти заявили, що за кожні 48 сантиметрів Бахмутському землі кацапня втрачала одного орка вбитим або пораненим. Назвала б цей день днем хороших новин. Але московити не можуть не спаскудити - сьогодні відзначилися обстрілом евакуаційних човнів на затопленій Херсонщині. Човнів, які вивозили, в основному, літніх людей. Троє загинуло, понад двадцять - поранено. Читала сьогодні інтерв’ю з волонтерами, що допомагають евакуйовувати людей з окупованих сіл. Вразила одна розповідь про смс з даху затопленого будинку: «Нам лишилася приблизно година. Запам’ятайте ці слова: Слава Україні!» Гнилота так і не зрозуміла, з ким вони зв’язалися. Україні бути, попри все. Тому що ми не можемо зрадити пам’яті про таких людей.
День чотириста сімдесят четвертий
Сьогодні до кобздона відправився Берлусконі. Ні, я зовсім не радію - мені абсолютно начхати на цього путінофіла. Лише малесенька ремарка. Його карлик-дружбан обколовся тим ботоксом так, що вже незрозуміло чи то рожа, чи то барабан з діркою посередині, з якої несеться уся та пурга про єдінстванародов. І вони дійсно вірять, що, якщо зморшок не видно, то вони житимуть вічно. Не житимуть. Просто ботокс у труні довше розкладатиметься. Туди ж піде і бацька, і путлєр, і всі інші адепти савєцкава саюза, з яких пліснява вже шматками сиплеться. Шкода лише, що ці пережитки встигнуть загубити тисячі молодих життів, які мали творити, розвивати, розбудовувати, прославляти. Які мали жити і народжувати. Які мали радіти життю і бути щасливими. Є люди, які старіють красиво, намагаючись залишити по собі щось важливе. Таких людей знають і шанують ще багато поколінь. А є вилупки, які у своїх спробах возвеличитися перетворюються всього лише на епітети.
День чотириста сімдесят п’ятий
Черговий чорний день після жахливої ночі. Сьогодні найбільше постраждав Кривий Ріг, де від обстрілів навіженого сусіда загинуло десять і поранено тридцять шість людей. Всі об’єкти, по яких влучили орки, були цивільними, включно з п’ятиповерховим будинком, який вигорів вщент. Мої співчуття всім, хто втратив рідних і близьких. Колись все це відбуватиметься на болотах, а я їстиму поп-корн і всім видом виражатиму глибоку стурбованість. Колись до них прийде відплата. Але це не поверне наших людей, на жаль.
День чотириста сімдесят шостий
Європарламент визнав підрив Каховськоі ГЕС воєнним злочином московіі. А що там по ООН? Все не так однозначно? Потрібно дослухатися до точок зору обох сторін? Не факт, що потерпілі не самі себе затопили? А можливо і потопу ніякого немає і це все інсценування?
