Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День п’ятсот дванадцятий
Ворог продовжує знущатися з Миколаєва і Одеси. Внаслідок сьогоднішньої нічної атаки знову загиблі і поранені в обох містах. Серед поранених є діти. А расєянські пропагандони на своїх каналах розповідають, як важливо асвабадіть «ісконно узкіє гарада нікалаєв і адєсу». Єдине, що ви маєте звільнити, - це світ від себе. Але ж ви настільки ниці, що навіть цього зробити не можете. Ваш головний шакал Ернст ще у чотирнадцятому стрілявся і не дострелився. Вистрілити собі в пащу і не застрелитись - це ж як руки повинні тремтіти. В цьому всі ви: боягузливі недобитки. Але незабаром обов’язково доб’ємо.
День п’ятсот тринадцятий
Блінкен сподівається, що Ердогану вдасться повернути путлєра до зернової угоди. Ну, як вам сказати. Якщо Ердоган просто піде красивий на переговори, то навряд. Але є надійний рецепт. По-перше, постачаєте стільки засобів ППО, щоб до портів Одеси і Миколаєва жодна ракета не долетіла. Потім Ердоган дає свої військові кораблі як супровід суднам, що перевозять зерно. Одна-дві ходки і путлєр зрозуміє, що ніц тим не виграє, але його плєбс спостерігає, як його на нуль помножили. Вигадує байку для бидломаси, що, для того, щоб контролювати, що ці судна не перевозять зброю, воно знову приєднується до зернової ініціативи. Проситься назад. Все стає на свої місця, всі нагодовані й щасливі. Не дякуйте.
День п’ятсот чотирнадцятий
В Криму від самого ранку салюти - горіли «два квадратні метри» нафтобази і склади з боєприпасами. В Маріуполі партизани знищили ще один склад з боєприпасами. Чергового расєянського пропагандона вбило під час роботи ЗСУ по позиціях орків. Чудовий день.
День п’ятсот п’ятнадцятий
Культурна спадщина України - це, мабуть, те, що найбільш дратує московитів. Це яскраво видно по тому, як вони намагаються знищити старовинні будівлі та музеї у окупованих містах, як грабують музеї, вивозячи все, що можуть, і знищуючи все, що вивезти не виходить. Сьогодні вони простягнули свої брудні щупальця до істричного центру Одеси. Пошкоджено двадцять п’ять пам’яток архітектури. Розбито затишні «Одеські дворики», що стали візитівкою цього міста. Зруйновано Спасо-Преображенський собор. До речі, його вже зруйновано вдруге. І ні, вперше його зруйнували не фашистські загарбники під час другої світової, а такі самі «спасітєлі» у 1936 році. Історія циклічна, якщо про неї забувати. Маємо перервати ці цикли заради майбутніх поколінь.
День п’ятсот шістнадцятий
Ну все, догралися. Московити погрожують нам жорсткою відповіддю на удари безпілотниками по мацкві. Соловйов взагалі закликає знести урядовий квартал. Образилися. Кажуть, «терористичні дії Київського режиму». Головне, зрівняти з землею половину сходу України - не терористичні дії. Підірвати ГЕС і затопити тисячі квадратних кілометрів - не терористичні дії. Гатити ракетами без перестану по енергетичних об’єктах Ураіни протягом п’яти-шести місяців - не терористичні дії. Вивезти силоміць тисячі украінських дітей - не терористичні дії. Викрадати, катувати і розстрілювати цивільних - не терористичні дії. Катувати, гвалтувати і вбивати полонених - не терористичні дії. Та якби ми жили за їхньою логікою, то не те, що два БПЛА по мацкві мало б прилетіти, а від білгородщини до Сибіру мало б бути знищене все, що ходить на двох ногах. Двічи, щоб напевне.
День п’ятсот сімнадцятий
Від початку повномасштабного вторгнення я не пишу про расєю поза контекстом війни в Україні. Просто тому, що мені абсолютно байдуже, що там відбувається. Навіть якщо вони почнуть різати одне одному горлянки, я не зверну на це уваги, якщо це жодним чином не відіб’ється на ситуації в Україні. Але сьогодні зроблю вийняток. Просто щоб зробити ще один акцент на «хороших руських», ака «опозиціонерів». Відомий нам всім навальний (ага, той самий, який Крим - це расєя і чий виводок під час отримання Оскару ані бульк про війну) заявив, що стрєлков-гіркін - політичний в’язень, а не екстриміст. Трохи зупинюсь на цьому. В аналізі спиратимусь на статтю про екстремізм. «В ідеологічній сфері екстремізм проявляється у сповіданні людиноненависницьких поглядів». Думаю, цитат гіркіна щодо українців достатньо по цьому пункту. «Екстримісти використовують привабливі гасла і символи (напр., свастика у нацистів і п’ятикутна зірка у більшовиків), які повинні підсвідомо посилювати значимість проголошених ідей». Бачили незмінні ганчірки, що висіли за спиною гіркіна при його стрімах? «До екстремістських відносять діяння, спрямовані на дестабілізацію суспільної ситуації та руйнування основ політичних інституцій (включно із прямим терором), розв’язання соціальних завдань шляхом революційних перетворень і навіть збройних заколотів». Потрібно нагадати чотирнадцятий рік і виникнення динири? «Парадигмою ідеології правих екстремістів стало гасло «Росія для росіян», найближчою метою – фізичне усунення представників революціі і ліберал-демократичних партій». Тут можна звернутися до клюбу розсерджених патріотів, заснованому гіркіним, його цілей, ідеології і гаслам. Ці порівняння можна продовжувати безкінечно. І, здається, навіть останньому неучу зрозуміло, що більшого екстреміста, ніж гіркін, у контексті війни в Україні, ще треба пошукати. Але проблема в тому, що «хорошому руському» навальному просто чхати і на війну в Україні, і на те, що расєя вбиває тут людей і знищує тут міста. «Хорошому руському» навальному випала нагода пропіаритися на арешті гіркіна і перетягнути «розсерджених патріотів» на свій бік. Так до чого я? А до того, що поки ця терористична держава існує, не буде можливості ні домовлятися з нею ні сподіватися на ефемерну опозицію. Вони там кончені всі.
День п’ятсот вісімнадцятий
Основною ціллю сьогоднішнього обстрілу вкотре стало моє рідне місто. Сьогодні там було гучно і страшно, але, дякувати ППО, минулося без жертв. Загалом, рашисти випустили по Україні тридцять шість ракет, тридцять три з яких було збито. Важко навіть уявити скількох жертв вдалося сьогодні уникнути. Проте, сподіваюся, що, якщо узкіє так завзято намагалися дістатися наших хлопців в такому далекому тилу, то наші хлопці-таки стоять їм кісткою у горлі та дуже добре роблять свою роботу. А значить ми невпинно рухаємось до перемоги.
