Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День шістсот сімнадцятий
Чим відрізняються терористичні режими від демократичних краін? Терорист путлєр запросив до себе терориста кім чен ина, постелив йому червоний килим, нагодував делікатесами, пояснив, що немає чим українців вбивати. Кім одразу ж видав мільйон снарядів і, подейкують, ще й балістичні ракети різних типів. Крім того, північна корея розшевелилася - і вдень і вночі працюють, щоб виробити для рабсєі нове замовлення. Будь ласка, партнери дарагіє, все, що треба, дамо, - вбивайте, руйнуйте що хочете і де хочете. Ми ж вже майже два роки з протягнутою рукою по найсильніших економіках світу: дайте достатньо зброї, щоб не лише виживати, але перемогти. Нє, тут вибори, там політичні ігри, то голосів немає, то спікера не затверджено. То нате вам, але туди не стріляйте, то стріляйте, але не вбивайте, то беріть з барського плеча аж три штуки, ні в чому собі не відмовляйте. З такими темпами років через п’ять по Європі будуть бігати одні іранці, північнокорейці і бухі вані. А обирати демократичні уряди вже буде нікому та й не треба.
День шістсот вісімнадцятий
З днем ракетних військ і артилерії всіх причетних! Бажаю гучних залпів з найновітніших установок, стовідсоткових влучань по цілях, переваги у снарядах і міцної віри у нашу невідворотну перемогу. Дякую за все!
День шістсот дев‘ятнадцятий
Сьогодні цитатою дня для мене стали слова Міністра закордонних справ Литви. «Наші діти проклинатимуть нас в окопах, які ми риємо для них». Він сказав це у контексті мирної угоди з рабсєєю, про яку все частіше починають говорити на Заході. Краще і не скажеш. Українці зрозуміли, що або ми переможемо зараз, або передамо цей тягар своїм нащадкам, як це відбувалося протягом багатьох століть. Саме тому наші мужні стоять попри все. Попри втому заходу, попри різницю у чисельності, попри фізичну втому. Сьогодні вирішується не просто наша доля, але й доля прийдешніх поколінь українців. Через це жодних розмов про мирні угоди з орками ми не сприймаємо. Добре, що хоч хтось з партнерів розуміє суть цієї війни.
День шістсот двадцятий
Вчора наші влупили по одному з найаналогавнєтніших кораблів ерефіі. Носію калібрів, між іншим. Корито не встигло навіть вийти у свій перший «рейс». Накрили на судноремонтному заводі, де той проходив останні перевірки перед тим, як почати вбивати українців. Сьогодні тварі мстять. Саме в ці хвилини відбувається атака на Херсон і Одесу. Кажуть, в Одесі приліт по самісінькому центру. Я лише сподіваюся, що людям там вистачило розуму спуститися у сховища. У іншому випадку наслідки можуть бути жахливими. Зараз ще й наліт кількох груп безпілотників. Боюся, ніч буде важкою.
День шістсот двадцять перший
Після трагічної загибелі дев‘ятнадцяти військовослужбовців 128 Закарпатської гірсько-штурмової бригади я думала, що люди почнуть замислюватися над своїми діями і над тим, до чого вони можуть призвести. Але ні. Ідіотів вистачає. Наприклад, ідіот, який подарував помічнику Залужного бойові гранати. От на кой ляд йому вдома були бойові гранати? Нафіга ці ідіоти взагалі розтаскують такі необхідні на фронті боєприпаси по домівках? Ці гранати могли стати у нагоді на передку. Могли покласти орків. Могли, можливо, спасти життя комусь з наших воїнів. Але ні. Ідіотам потрібні бойові сувеніри. Як результат, загиблий батько і поранений син. А завтра, на доданок, понесеться по закордонних ЗМІ, як використовуються боєприпаси, які передаються нам нашими партнерами. Немає страшнішого ворога ніж власні довбні.
День шістсот двадцять другий
Нарешті, якісь хороші новини. Наприклад, прильот по центру, де готували операторів БПЛА в Донецьку. Дуже сподіваюся, що там таки когось прибило. Особливо інструкторів. Ще американські демократи заблокували допомогу Ізраїлю без допомоги Україні. Якщо не помиляюся, мова йде про допомогу на дванадцять мільярдів долларів. Нам би це дуже допомогло. Сподіваюся, рішення буде прийнято.
День шістсот двадцять третій
Єврокомісія рекомендувала розпочати переговори про вступ України до ЄС. Мабуть, єврокомісари міряють наші кроки до ЄС реформами. У мене ж перед очима інший шлях. Побиття студентів на майдані. Революція Гідності. Перші загиблі від беркутівських куль. Небесна Сотня. Анексований Крим. Анексована частина Українського Донбасу. Кіборги. Іловайський котел. Вісім років похоронок. Повномасштабне вторгнення. Буча. Ірпінь. Маріуполь. Чернігів. Харків. Херсон. Каховська ГЕС. Тривоги. Блекаути. Вибухи. Жовто-блакитні кладовища. Ми йдемо до ЄС набагато складнішим шляхом, ніж хто-небудь може собі уявити. І так, цей шлях було розпочато групою студентів, які першими зрозуміли, що час відриватися від совка. Сподіваюся, вони всі живі. Сподіваюся, вони ще побачать як ми дійдемо.
