Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День девʼятсот четвертий
Прийшла радість звідки не чекали. На іркутщині атріцатєльно взлєтєл рабзєянський бомбардувальник ту-22м3. Шкода, що пілоти встигли катапультуватися. Але й їхня черга настане. Тим часом московити думають кого ж пригнати на бєлгородщину для захисту кордону. Раджу дондонівців. І лєзгінку станцюють, і тіктоки познімають, і з місця не зійдуть, навіть якщо ЗСУ повз них пройдуть. Залізний заслін.
День девʼятсот пʼятий
Сьогодні нарешті знайшла час подивитися відео, які наші воїни знімають на курщині. І знаєте на що я звернула увагу? Що там люди українською говорять. Українською! І жодні російськомовні телебачення, преса, школи не завадили їм зберегти мову предків. А у нас за тридцять три роки незалежності є ті, хто не може мову вивчити, перебуваючи в постійному україномовному контенті, або, принаймні, маючи до нього вільний доступ. То це щелепа не така чи мозгів не вистачає? Чи може просто така світоглядна позиція московщину в собі носити, відкидаючи все українське?
День девʼятсот шостий
В ООН нарешті побачили докази катувань українських військовополонених в рабзєянських тюрмах. Не пройшло й трьох років. Коли люди вертаються з полону, скинувши половину своєї ваги, виглядаючи як вʼязні Аушвіцу, коли вертаються без кінцівок, які втратили через абсолютне ігнорування потреби у медичній допомозі, коли розповідають, як їх катували у найдрібніших деталях, ООН, нарешті, через два з половиною роки розгледіли докази катувань. Ну тобто відео, які московити викладають з відрізаними головами й іншими частинами тіл наших воїнів - це не доказ. Або коли викладають відео того, як вони відрізають голови ще у живих українців - це теж не доказ. Але мене зтригерила інша фраза Даніел Белл. А саме: «незважаючи на відносне покращення ставлення до полонених в деяких місцях утримання». А можна з цього місця подробніше? Де? Де те покращення? Може десь їх нормально годують? Чи утримують в людських умовах? Чи не застосовують фізичного та психологічного насильства? Чи, може, як наші (то вже взагалі перебор, і не говоріть, що цього вимагають правила конвенції, бо рабзєя не підписала цієї останньої конвенції, а отже ми і не зобовʼязані її виконувати), дозволяють нашим полоненим вільно спілкуватися зі своїми родичами? Дайте список цих курортів для військовополонених, будь ласка. Про українські можете не говорити, ми в курсі на яку шваль йдуть наші податки.
День девʼятсот сьомий
На кремлі точно десь закрили мєдвєдєва. В якомусь підвалі, мабуть, де інтернет геть не ловить. Мовчить вже десять днів. Ні тобі ядерного попелу, ні ударів по Америці. Зато випустили лукашенка. Каже, що то Україна намагається заставити Московію застосувати ядерну зброю. Ну або білорусь (з таким видом це вічно говорить, ніби йому дали доступ до тієї ядерної зброї, що до білорусі завезли, і він там щось вирішує). Але, каже, вони такого не робитимуть, бо в них тоді союзників не залишиться (ну, тих, що Китай і Еритрея, мабуть, бо Ірану і північній Кореї точно пофіг). Тож чергова червона лінія виявилася коричневою. Один мєдвєдєв тихенько ридає в куточку.
День девʼятсот восьмий
Я було замислилася, на честь чого на ростовщині такі салюти нафтобазові вже другу добу. А потім як зрозуміла! Святкують чортяки. Святкують шістсот тисячного харошого узкого. Просто там швидкість утилізації така, що шістсот тисяч якось дуже швидко перейшло у шістсот тисяч пʼятсот, то вирішили святкувати з розмахом. Ще й нафтохімічний завод в Башкирії вирішив приєднатися до гулянки. Ну що ж, з такими темпами скоро й до семисот тисяч доберемося.
День девʼятсот девʼятий
Мабуть вчорашній місяць таки мав якусь силу, що сьогодні наша Рада так запрацювала. Зокрема, нарешті прийняли закон про заборону мацковського патріархату. Не зрозуміло тільки для чого дали цілих девʼять місяців перехідного періоду. Може думають, що виродять щось. Але, що б такі не виродили, обовʼязково якесь юродиве буде. А тим часом в рамках спєцапєрациі «Київ за три дні» на московіі створили угрупування «бєлгород», «брянськ» і «курськ». Треба підказати, що потрібен ще загін «ростов», бо там вже третю добу шістсот пажарнікав з нафтобазою не справляються.
День девʼятсот десятий
Здається, ботоксний почав тур по місцях, де напаскудив. В Беслані геть на колінах стояв. Видно, намагається хоч з запізненням, але гріхи замолювати. Впевнена, що мріє, що останнім пунктом стане Україна. А ми вже й приготувалися, Римський статут ратифікували. Чекаємо не дочекаємось. До Гааги відправимо разом з усіма талмудами з переліком воєнних злочинів.
