Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча сорок четвертий
Фіцо вже пройшов стадії заперечення і гніву. Почалася стадія торгу. Тепер він погрожує припинити підтримку українських біженців у Словаччині через припинення транзиту московитського газу. Ну і правильно, ібо нема чого сидіти у країні, уряд якої відверто стає на бік плєшивого у цій війні. Нехай шукають собі інший притулок, або повертаються додому - тут є що робити і чим займатись. Тож навряд чи цим сильно нас залякаєш і чогось добʼєшся. Отже незабаром фіцо чекає депресія, а згодом і прийняття. Нехай в повітряних кульках газ собі возить.
День одна тисяча сорок пʼятий
Шість тривог за сьогодні, а доба ще не пройшла. По Чернігову потрійний удар, є загиблий і шестеро поранених, є загиблий у Київській області після нічної атаки. Пройшло лише три дні нового року, а кончені вже запустили по Україні понад триста дронів і близько двадцяти ракет. Ось таке от закінчення війни за двадцять чотири години після обрання. Хоча, що це я, нам потрібне не просто закінчення війни, а перемога у цій війні, тож зціпили зуби і живемо далі.
День одна тисяча сорок шостий
Що робити, коли московитських кораблів у Чорному морі все меншає, а потопити вже щось дуже хочеться? Правильно, шукати порти де дістанемо, наприклад, на Балтиці. Ось сьогодні, наприклад усть-лузькому портові не пощастило. Звичайно ж, доблесні московити всі дрони збили, щоправда щонайменше один безпосередньо будівлею порту. Але ми ще пристріляємось, якщо це слово можна до дронів застосувати. Призапускаємось? Прикеруємось? Одним словом, це лише початок.
День одна тисяча сорок сьомий
Наші пішли у наступ на курщині. До двадцятого січня маємо втриматися і не дати московитам позбавити нас цієї розмінної монети (бо як територія вона нам нафіг не впала, якщо чесно). Московити вже стогнуть з усіх прасок, що українські РЕБи їм жити не дають, глушать майже все. Бо якщо українські дрони то агінь, то українські РЕБи - то любофф.
День одна тисяча сорок восьмий
Прочитала сьогодні про черговий розстріл трьох наших військовополонених. Щоб заспокоїтись, ввімкнула відео того, як наші на бронетранспортері Stryker чавили рабзіян на курщині. Дивилася десятки разів по колу. Заспокоює. Тепер це моє улюблене видовище. Вже після цього можна годинами дивитися на вогонь і воду. І згадувати, як наші чавлять цю погань.
День одна тисяча сорок девʼятий
Вісімсот тисяч хароших узкіх. Хоч є що відмітити сьогодні, бо ще є ті, хто вітають. Якщо вітання стосуються цього, то готова приймати. Трамп вже сьогодні заявив, що ні за двадцять чотири години, ні за місяць війну в Україні не зупинить. Каже, добре, якщо за пів року впораються. Цікаво, до мільйона дійдемо?
День одна тисяча пʼятдесятий
Шістдесят три постраждалих і тринадцять загиблих на цю мить у Запоріжжі. Московити вдарили кабами по місту. Страшні кадри ширяться інтернетом, але світ вже звик до цього. Зараз не на часі думати про Україну, на часі обговорювати брєдові ідеї трампа. Хіба ж не дивно, що людина, яка розповідала як закінчить всі війни світу, зараз розповідає, як буде захоплювати чужі території? Нам же ж так доводили, що нам потрібно здаватися і йти на поступки, щоб не було третьої світової. А чи не здається розумникам, що подібні заяви скоро вже президента наймогутнішої держави світу здатні призвести до третьої світової набагато скоріше, аніж війна в Україні? А ми попереджали, що все, що називає себе «другом» плєшивого, просто хворе на голову.
