Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча сто сорок другий
Прийшла радість звідки не чекали. Піт Гегсет все ж таки візьме участь у засіданні Рамштайну. Онлайн. От я б на місці інших так не ризикувала. Волц вже влаштував «по сєкрєту всєму свєту» обговорення атаки на єменських хуситів в Сигнал. Що цей влаштує? Прямий ефір у бункер? Пряме підключення бункерного по відеозвʼязку? Трансляцію голограми бункерного, що розповідатиме історію московіі від часів динозаврів? Стендап маска в прямому ефірі? Коротше, я б їм такого не довіряла. Максимум - телеграф. Телеграми посилати. А ще краще голубів.
День одна тисяча сто сорок третій
У рамках чергового Рамштайну створено нову коаліцію під назвою «радіоелектронна боротьба». Якщо наші пташки активно допомагають нищити ворога, то РЕБ, насамперед, допомагає зберігати життя наших воїнів. Нова коаліція з десяти країн збирається працювати над посиленням України у розвідці, протидії дронам, перешкоджанні комунікації московитів, допомагати у підвищенні ефективності систем озброєння, а також комунікації в середині Сил оборони. Будемо сподіватися на потужну підтримку партнерів і швидкі результати взаємодії у цьому напрямку.
День одна тисяча сто сорок четвертий
Чергова страшна втрата для нашої авіації - сьогодні було збито літак F-16 і, на жаль, пілот загинув. Павлові Іванову назавжди двадцять шість. Він віддав своє життя за нас. Вічного польоту.
День одна тисяча сто сорок пʼятий
Таке враження, ніби в мене щодня намагаються вибити ґрунт з під ніг. Абсолютно звірячі акції по знищенню цивільного населення продовжуються. Сьогодні найбільша кількість жертв у Сумах. На цю мить тридцять четверо загиблих, серед яких дві дитини, і сто сімнадцять поранених, серед яких пʼятнадцять дітей. А були ще удари по Херсону, Харкову і Дніпропетровщині, де також є загиблі. Так болить, що неможливо навіть описати. Я, чесно, не знаю, яким має бути той мир з цими нелюдами. Я не зможу пробачити. Ніколи. І не дам пробачити своїй дитині й онукам, якщо вони будуть. Я плекатиму цю ненависть, щоб наступні покоління українців не забули і не пробачили. Біль… Вічна памʼять загиблим, сил їхнім сімʼям, щоб справитися з цим болем.
День одна тисяча сто сорок шостий
Я ніколи так гостро не відчувала, що в світі існують різні часові зони, як зараз. Раніше стикалася з цим лише коли мала поговорити з кимось з Канади або США, наприклад, і ми намагалися підлаштовуватися один під одного і спіймати прийнятний для обох час. Або коли сама жила в Китаї і дзвонила в Україну, також маючи багатогодинну різницю в часі. Але зараз у мене день поділений на адекватний (зранку і десь до 5-6 години вечора) і момент, коли прокидається Трамп і несеться гімно по трубах. Згадую, як мені соромно було, коли нашим президентом був Янукович. Але той в порівнянні був нормальнішим. Просто клініка. Клініка у руля найпотужнішої країни світу. Американці, мої співчуття.
День одна тисяча сто сорок сьомий
Віткоф заявив, що вони на порозі «чогось важливого». Мені щось підказує, що вони скоріше на порозі грандіозного шухєра. Це ж як потрібно було постаратися, що головними світовими новинами стали висновки лікарів Трампа про його відмінне здоров’я і феноменальне IQ. Вісімдесят пʼять днів якогось світового шлаку, неприхованого ідіотизму і безсоромного самолюбовання. Здається, ну ось, ось вже воно, дно. Але знизу знов постукали і тепер США відмовилися підтримати спільну заяву країн G7, яка засуджує російський ракетний удар по місту Суми. Мовляв, не можуть, бо треба ж мирні переговори вести. Та нам в мільйони разів гірше стало, як вони ці перемовини так звані почали. Краще б і не починали.
День одна тисяча сто сорок восьмий
Весь день московити утюжать кабами і артилерією Херсон. Знову є загиблі і поранені. В Кривому Розі помер ще один хлопець, який отримав тяжкі поранення ще четвертого квітня. Наші партнери попереджають про удари, які готує Московія на Великдень. Орки знову розстріляли військовополоненого. Але, якщо ви не в курсі, то це болотяні так прагнуть миру. Помилка путінфєрштеєрів в тому, що вони вважають, що московити так демонструють свою силу і те, що вони «ще не починали». Насправді ж це звичайна фрустраційна агресія. Принижена, обмежена, не здатна впливати на своє теперішнє і майбутнє біомаса виливає свою агресію на тих, на кого їм дозволяють це робити, бо на реального винуватця своїх проблем тупо не можуть - страх сильніший. Ось таке замкнене коло.
