Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча двісті тридцять третій
Пережили чергову щотижневу масовану атаку на Київ. Загалом по Україні одичалі випустили чотирнадцять ракет і близько чотирьохсот ударних дронів. Більшість летіла на Київ та Київщину. На жаль, маємо двох загиблих і двадцять пʼять поранених. Ніколи ще вираз «всі під одним небом ходим» не був таким зрозумілим і водночас лякаючим.
День одна тисяча двісті тридцять четвертий
Одичалі продовжують лупашити по містах. В Харкові влучили у пологовий будинок. Дивом новоспечені матусі й їхні дітки не постраждали. В Одесі били по житлових кварталах, зокрема попали в стайню - неймовірно шкода коней, які отримали жахливі поранення. Тим часом сили оборони продовжують свою роботу. В рамках операції зі знищення авіації ворога вдарили по авіаційному заводу, на якому збирають та випробовують міги. Вразили конструкторське бюро, що займається виготовленням ракет до московитських зенітно-ракетних комплексів. Ну і в якості бонуса, хтось покурив у не відведеному для цього місці на заводі, що виробляє гільзи і комплектуючі для РСЗО. Так і воюємо: ми з нелюдами і московитським ВПК, вони з кіньми і породіллями.
День одна тисяча двісті тридцять пʼятий
Львів, Луцьк, Чернівці сьогодні прийняли основний удар на себе. Як і завжди, влучання в житлові будинки, навчальні заклади, інфраструктуру. На жаль, є загиблі й поранені. В Києві теж було не спокійно, але коли вибухи лунають лише час від часу, то для нас це вже настільки звично, що ми навіть не вилазимо з ліжок. Якось спитала у сусіда як він спав вночі під час однієї з найжорсткіших атак на Київ. А він каже: «чудово, я ж звиклий». Він воював і вже повернувся. І я ще тоді собі подумала «хіба ж до цього можна звикнути?» Виявляється, що можна.
День одна тисяча двісті тридцять шостий
Сенатор Грем радить слідкувати завтра за заявами Трампа щодо війни в Україні і обіцяє потік американської зброї нам в допомогу. Що ж, дочекаємось, подивимось. А раптом все ж таки згадає, що таке «Велика Америка» і таки припинить заглядати в рот плєшивому. Побачимо.
День одна тисяча двісті тридцять сьомий
Не коментуватиму заяви Трампа, бо, по суті, коментувати там немає чого. (По-ходу, всі чотири роки протримається, переливаючи з пустого в порожнє.) Але обіцяють постачання систем ППО, ракет та артснарядів коштом Європи. Будемо сподіватися, що, завдячуючи партнерам, все ж таки отримаємо обіцяне.
День одна тисяча двісті тридцять восьмий
Сьогодні активно обговорюють поставки Україні систем Петріот і коли вони можуть бути. Сходяться на кількох місяцях. При цьому Трамп дав московіі пʼятдесят днів для того, щоб «заключити угоду». Пʼятдесят днів це менше двох місяців. Якщо хоча б хтось хоча б на найменшу долю вірить у цю «угоду», то на холєру Україні ці системи через кілька місяців? Висновок: ніхто нічого від московитів не очікує. Фарс продовжується. Пʼятдесят днів, шістдесят днів, пару місяців - так і пройдуть чотири роки президентства.
День одна тисяча двісті тридцять девʼятий
Пʼятдесят днів почалися з ударів по Вінниці, Кривому Рогу, Добропіллю. Енергетичні обʼєкти, підприємства, торгівельний центр. Бʼють тупо по всьому, до чого можуть дотягнутися. Тим часом всі обговорюють як передати Україні системи Петріот. Може варто було спочатку передати, а потім оголошувати чергові пʼятдесят днів?
