Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча двісті шістдесят перший
Трапилася сьогодні новина про нову хвилю коронавірусу в Києві. Ну фсьо, думаю, лоханулася я зі своїми прогнозами - ось-ось війна закінчиться, а там старий-добрий карантин, маски на пів обличчя, магазини «по двоє максимум». Аж читаю, шо американці запропонували московитам мир в обмін на території. Та нє, фальстарт, рано ще пандемії починатися. Єх, а так скучили вже по старих добрих часах.
День одна тисяча двісті шістдесят другий
Подія дня - це, звичайно, інтервʼю лукашенка. Повторювати весь той брєд, який ніс бульбаш, не має смислу. Але нова версія щодо початку війни - це якась верхівка цинізму. Виявляється, не було ніякого «я вам пакажу аткуда гатовілось нападєніє». Ні, то був вивід військ. Вони чомусь вирішили війська з навчань вивести через Київ. І бульбаш досі не розуміє логіки. Ну, логіки, ми теж, чесно кажучи, не розуміємо. Ні його логіки, який безсоромно несе цю пургу на камеру. Ні логіки плєшивого, який досі вірить, що переможе в цій війні. Ні логіки московитів, які досі розповідають про адін народ і спасатєльну апєрацию узкоязичних. Але на виході ми маємо наші, а не їхні, зруйновані життя, адже війна торкнулася буквально кожного так чи інакше. А хотілося б їхні.
День одна тисяча двісті шістдесят третій
Я тут подумала: а те, що плєшивий говорив про ногу московитського солдата, стосується ноги московитського диктатора? Якщо так, то на місці Аляски я б двічи подумала чи пускати ботоксного на свої землі. А якщо серйозно, то пʼятнадцятого буде те саме, що й по закінченню десятиденного ультиматуму. Ні-чо-го. (Зацініть, як чемно виразилась.) Тож донатьте на Сили Оборони і лягайте спать. Дєдушкі розважаються, а нам своє робити.
День одна тисяча двісті шістдесят четвертий
Географія прильотів добрих дронів зростає. Республіка Комі, що за дві тисячі кілометрів від України, приймала сьогодні естафету, спіймавши дрони своїм НПЗ. Щоб Комі не почувалася одинокою, добрі дрони також підірвали НПЗ на саратовщині. Ну і гарна новина з-під тимчасово окупованих Олешок, де високоточним бомбовим ударом знищено командний пункт окупантів.
День одна тисяча двісті шістдесят пʼятий
Хоссспаді, як вже дістав той Трамп у стрічці новин. В пʼятницю буде середина серпня і, якщо вірити синоптикам, буде сонячна тепла погода. І більше нічого не буде. А нє, «лідер демократичного світу» знову облажається на весь світ. Для нас нічого не зміниться. А нє, морда ботоксного зʼявиться у всіх новинах. Фу блін.
День одна тисяча двісті шістдесят шостий
Наші продовжують систематичну роботу по московитських тилах. В оренбурзі добрі дрони завітали на єдине на болотляндіі підприємство, що виробляє гелій, який є критично важливим для ракетної, авіаційної та космічної галузей. У татарстані вдруге за тиждень атаковано термінал, де зберігаються шахеди. А у тимчасово окупованому Криму знищено радіолокаційний комплекс, що дозволяв московитам контролювати повітряний рух в радіусі до 350 кілометрів. Тим часом сама природа збунтувалася проти візиту плєшивого до США і на Алясці оголошено стихійне лихо через повінь. А краще б якийсь смерч. Над океаном. В ту хвилину, коли там ботоксний пролітатиме. І ми б такі: «она утонула». І як би легше стало всій планеті дихати.
День одна тисяча двісті шістдесят сьомий
Як завжди, шукаю в новинах щось позитивне. Сьогодні це удар по нафтоперекачувальній станції на брянщині. Сійярто вже посипає голову попелом, стверджуючи, що бʼємо у самісіньке серце, загрожуючи енергетичній безпеці Угорщини. Якщо чесно, так пофіг, що аж невдобно. Чим більше московитських посіпак відчують відголоски цієї війни на собі, тим краще.
