Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 24 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча триста девʼяносто четвертий
Трамп радить Україні поквапитися з рішенням щодо мирної угоди, мовляв, якщо затягуємо, плєшивий змінює свої вимоги. Та нє, до нас вони свої вимоги не змінюють ще з лютого двадцять другого. Наше ставлення до їхніх вимог найкраще озвучив прикордонник з острову Зміїний у тому ж двадцять другому. А от американських миротворців вони намахують щоразу по іншому. Не бачу смислу нам метушитися.
День одна тисяча триста девʼяносто пʼятий
Плєшивий вже готується до виборів. При чому до виборів в Україні. Каже, мільйони українців, що проживають на московіі повинні взяти участь у виборах. Ну, по перше, мільйони то навряд, бо більшість з тих, хто там лишився, прийняли громадянство московіі і українцями більше не є. По друге, вибори закордоном можливі на виборчих участках, організованих при діючих консульствах, посольствах або дипустановах. Наразі Україна не має дипломатичних відносин з Україною, що унеможливлює організацію виборів на території боліт. Але ж звідки плєшивому то знати, якщо на болотах вже чверть століття виборів немає? Цікаво, як він буде весь світ переконувати, що його фсбешникам необхідно дозволити взяти участь в українських виборах. А, ну і обіцяє не бити по Україні в день виборів. Клоун.
День одна тисяча триста девʼяносто шостий
Мінус дві сушки в тимчасово окупованому Криму, черговий патрульний корабель каспійського флоту московіі і дві нафтодобувні платформи лукойлу. Однозначно, вважаю, що українські санкції є найдієвішими з усіх. Зараз сиджу без світла, але новина про ураження чергової електропідстанції в бнр значно підняла настрій. Воно ж разом сидіти без світла веселіше. Чекаємо флеш-моб по всіх болотах.
День одна тисяча триста девʼяносто сьомий
Хоспаді, другу добу вся стрічка в тому Булгакові. Одні за зносити, другі за не зносити, треті взагалі не розуміють до чого тут література. Мені взагалі фіолетово, якщо всі памʼятники московитським письменникам одномоментно по всій Україні знесуть. По одній простій причині: я завжди терпіти не могла російську літературу. Читала майже всі їхні «шедеври», знову ж з однієї причини - я взагалі читала все попідряд, що мені траплялося на очі. Але саме російська література завжди йшла через не можу і не хочу: починала і кидала по стопятьсот разів. Колись мені казали «то ти просто не дорослА - її треба читати у дорослому віці». Так ось, саме Булгакова, саме «Мастер і Маргарита» я перечитала у двадцять першому році. Не торкнуло. Зовсім. Як не любила, так і не люблю. Можу назвати десятки імен з усієї світової літератури, які, як на мене, писали краще і чиї книги я ковтала за добу і з задоволенням перечитувала по кілька разів. Жоден московитський автор до цього списку не входить. Думка, звісно, субʼєктивна. А може і ні.
День одна тисяча триста девʼяносто восьмий
Ранок почався не з кави, а з чудових новин. По-перше, під ліпєцком ГУР знищили дві сушки. Кількість літаючих корит на болотах невпинно скорочується, як, в принципі, і плаваючих. По-друге, на мацкві знищено чергового воєнного злочинця, аж хєнєрала. Кожного злочинця чекає справедлива кара і раніше чи трохи пізніше кожен відповість за свої дії.
День одна тисяча триста девʼяносто девʼятий
Чергова масована атака на енергетичну інфраструктуру. Наближаються свята, а значить московити будуть намагатися влаштувати блекаути по всій Україні. Це для них особлива радість - спаскудити Різдво, яке більшість з нас відмовилося святкувати з ними. Та ще й усьому світу не до нас - всі святкують. Кого там хвилює кілька десятків мільйонів українців, що сидять без світла, тепла і під ракетно-шахедними атаками? Іноді, коли втомлююся, приходить думка, що хочеться вже третьої світової, а не віддуватися за весь білий світ своїми силами. Але це лише короткі миті слабкості. Я ж, з рештою, дівчинка, мені можна.
День одна тисяча чотирьохсотий
Святий вечір. Чернігів, Черкаси, Суми, Харків під постійними обстрілами болотяних. Кончені намагаються занурити міста у темряву. Сил мешканцям цих багатостраждальних міст. Різдво це про надію, про нове життя, про добро, про віру. Маємо ще поборотися за це все. Але все колись минає, тож і це мине. Хочеться, щоб вже наступне Різдво було мирним.
