Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 24 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча чотириста сімдесят перший
Не френдлі файєр влаштували сьогодні наші, збивши ще один вертоліт московитів. Сподіваюся, екіпаж вже на концерті кобздона. Ну а найбільша радість сьогодні - з полону повернули двісті наших воїнів. Швидкої реабілітації хлопцям і скорішого повернення всім, хто досі в руках одічалих.
День одна тисяча чотириста сімдесят другий
Закінчуємо робочий тиждень гарною новиною: з полону повернули ще триста наших воїнів. Дехто перебував у неволі майже від початку війни. Швидкої реабілітації хлопцям і нехай всі, хто ще перебуває у московитських застінках, поскоріше повернуться до своїх родин.
День одна тисяча чотириста сімдесят третій
Ніч була гучною, але відбулися всього лише вимкненим опаленням. Проте це й в порівняння не йде з тим, як це відчувалося в січневі морози. Вважаю, відбулися найменшими незручностями. На жаль, Харкову сьогодні так не пощастило - балістична ракета втрапила у житлову багатоповерхівку. Наразі вже одинадцять загиблих, серед яких хлопчик девʼяти років і дівчинка тринадцяти років. Щирі співчуття сімʼям загиблих. Бумерангу московитам в кожну ізбу.
День одна тисяча чотириста сімдесят четвертий
Сьогодні міжнародний жіночий день. Сучасні українські жінки служать у війську, рятують поранених у стабах, працюють на виробництвах, ведуть бізнеси й волонтерські фонди. Вони виховують дітей під сирени, тримають родини, підтримують тих, хто на фронті, і чекають на тих, хто має повернутися з полону. Колись, в моєму дитинстві, восьме березня було святом весни і тюльпанів. Сьогодні понад дві тисячі жінок вийшли на марш, щоб підняти болючі питання про рівні права, повагу та відсутність дискримінації чи сексуальних домагань у війську. Понад сто років тому суфражистки вибороли нам право брати участь у політичному житті суспільства. Сучасні жінки виборюють право гідно захищати свою країну.
День одна тисяча чотириста сімдесят пʼятий
Цікаво спостерігати як Угорщина все більше стає схожою на московію. Вкрали гроші- тепер намагаються через парламент цю крадіжку узаконити. Московія теж спочатку вкрала чужі території, потім через свою госдуру це все протягнула. Ще цікавіше буде побачити чи угорці підтримають свій злочинний уряд наступного місяця. На місці Євросоюзу у разі переобрання орбана, я б просто викинула їх і забула. Коли уряд злочинний - це помилка. Коли громадяни підтримують такий уряд - це сміттєзвалище, якого слід позбуватися.
День одна тисяча чотириста сімдесят шостий
Красівоє сьогодні на брянщині. На заводі мікроелектроніки, якщо бути точними. Кажуть, не просто по заводу прилетіло, а ще й двохсоті є. Сподіваюся, ті, хто на цьому заводі й працював. Все, що має відношення до ВПК московитів - законні цілі. За умов проблем в Ірану, завдяки яким обхідні шляхи отримання мікроелектроніки для московіі є (сподіваюся не тимчасово) закритими, кожен удар по такому заводу є болючим і будемо сподіватися, що наслідки будуть помітними і тривалими.
День одна тисяча чотириста сімдесят сьомий
Горить-палає сьогодні на тульській народній республіці. Черговим погорєльцем вирішив стати металургійний завод, який забезпечує ВПК московитів чавуном і феросплавами, які є складовими спеціальних сплавів, з яких виробляють військову техніку і боєприпаси. Як то кажуть, гори-гори ясно! До речі, удари по саранському заводу оптоволоконних систем вже призвели до його дефіциту на болотах, що значно ускладнює виробництво кабелів, а отже і дронів. Що ж тут скажеш. Це вам не будинки без опалення лишати, це вже якесь нормальне стратегічне планування.
