Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 24 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча пʼятсот двадцятий
Двадцятий пакет санкцій проти московіі. Пʼятий рік війни, а їм ще є проти чого вводити санкції. Здається, тут точно не про ефективність дій йдеться. Була б політична воля, вже б могли всі шляхи виживання перекрити. Цікаво, якби справді йшлося про напад на країну НАТО, так само б діяли, чи трохи б прискорились?
День одна тисяча пʼятсот двадцять перший
Сто девʼяносто три військовополонених повернулися сьогодні додому. Як завжди, щемливі кадри перших хвилин перебування на Батьківщині, перших емоцій самих військових і їхніх родичів. Радію за кожного. Ну і, очікувано, попереджають про високу ймовірність масованої атаки у найближчу добу. Кончені завжди влаштовують це після обмінів. Віримо в ППО і сподіваємось, що все минеться.
День одна тисяча пʼятсот двадцять другий
Понад двадцять годин тривала атака на Дніпро. Вісім загиблих і сорок девʼять поранених, серед яких шестеро дітей. Таке враження, що били прицільно по житлових кварталах. Можна було б здивуватися меті такої жорстокості, але правда полягає в тому, що мета одна - вбити якомога більше людей. Вони не розрізнять вік, стать, релігійну приналежність. Їм навіть байдуже якою мовою ви говорите, чи захоплюєтесь узкім міром чи навіть паспорт якої країни маєте. Все, що знаходиться на території України, ненависне і вороже для них. Треба це розуміти і не сподіватися на якісь там перемовини. Лише сильна українська армія здатна їх стримувати і лише потужна підтримка партнерів здатна змусити їх зрозуміти, що ціна війни значно перевищує її вигоду.
День одна тисяча пʼятсот двадцять третій
Лінкольн, Гарфілд, МакКінлі, Кеннеді - всі були застрелені з першої спроби. Гарфілд, щоправда, помер не одразу, а від ускладнень після поранення. Рейган пережив замах. Один. Більше не повторювалося. І лише Трамп з шістнадцятого року вже чотири прям замахи і понад десяток заявлених «спроб», які нібито не були доведені до виконання. Шось це більше на цирк змахує, де кілерами клоуни виступають. Ну або на дешеві постановки заради рейтингу. Але на думку спадає казочка про хлопчика, який все гукав «вовки! вовки!» і догукався до того, що коли на нього справді напали, ніхто не сприйняв його крики серйозно.
День одна тисяча пʼятсот двадцять четвертий
Цікаво ставить питання Мерц: поясніть українцям, що вони мають відмовитися від територій, щоб стати частиною ЄС. Може Мерцу варто пояснити, що існує міжнародне право, міжнародно визнані кордони, і це все не має порушуватися в угоду тому хто просто вирішив забрати чуже «за правом сильного», як вони це пояснюють (силу ми вже всі побачили - без Ірану, Китаю і Північної Кореї іздихли б вже давно). Та нахіба мені така Європа, яка вимагатиме в мене відмовитися від людей, які залишилися на ТОТ, узаконити право нападника забирати майно, виганяти людей з власної землі, на якій вони жили поколіннями? Давайте тоді введемо для всіх країни ЄС правило віддавати частину своїх земель тому, хто перший заявить бажання їх мати. Тоді поговоримо про референдум. Жоден метр української землі не має бути визнаним московитським. А за те, що вони намагатимуться утримувати силою, вони мають платити таку ціну, щоб пацюків жерли від голоду, потерпаючи від санкцій. Ось це буде чесним вступом до ЄС, а не шукати шляхи задобрення плєшивого.
День одна тисяча пʼятсот двадцять пʼятий
Мадяр заговорив про організацію зустрічі з Зеленським і закликав Україну «скасувати обмеження щодо мовних, освітніх та культурних прав угорської громади». Мені подобається як вони намагаються маніпулювати нами, підвісивши на гачок ЄС. Як роздають Україні рекомендації. Нагадаю: в Україні наразі угорська мова повноцінно може використовуватися тільки в молодших класах, а далі більшість предметів викладається українською, хоча частина може бути угорською. Зрозуміло, що навчання в університетах ведеться українською. Є англомовні групи, здебільшого для іноземців. Угорські культурні організації працюють, в місцевих медіа, в церкві та побуті угорська, зрозуміло, використовується. Але що ж робиться в ЄС? Франція: тільки французька є основною мовою освіти, регіональні мови (баскська, бретонська) використовується дуже обмежено - повністю рідною мовою навчатися неможливо. Польща: є школи з мовами меншин (наприклад, німецькою), але значна частина предметів викладається польською і знання польської є обов’язковим. Словаччина, яка також має угорську меншину: можна навчатися угорською, але словацька обов’язкова і частина предметів викладається державною. Румунія: угорські школи існують і в них багато предметів можна вчити угорською, але державна мова все одно обов’язкова. Щодо навчання в університетах, то абсолютна більшість цих країн проводить навчання у ВНЗ державною мовою (або англійська для іноземців). Виняток - Румунія, де справді існують університети або факультети з навчанням румунською, угорською і німецькою (але щось підказує, що це робиться для того, щоб, коли своя молодь тікає по країнах ЄС, то хоч якась приїздила навчатися у Румунію). Щодо самої Угорщини, яка серед меншин має німців, словаків, румунів, хорватів, сербів і українців, то там є школи з навчанням мовою меншин, але в них угорська є обов’язковою і багато предметів викладаються угорською. Тобто та сама модель: двомовність з домінуванням угорської. У старших класах частка угорської мови зростає, ну а випускні іспити проводяться виключно угорською. Навчання в університетах угорською або англійською для іноземців. Навчання мовами меншин немає, факультативів також немає, окрім спеціальних філологічних курсів. Ну то й якого хріна питається намагатися тут встановлювати свої хотєлки? І повертаючись до ідеї того, що для всіх членів ЄС мають бути однакові правила: відкривайте українські школи і університети в Угорщині, а ми рівно стільки ж відкриємо тут угорських.
День одна тисяча пʼятсот двадцять шостий
Неочікувано до туапсіни вирішила приєднатися пєрмь. Вже радують місцеві відосами з нафтовими дощами. Сподіваюся, що, якщо вже почали, то будемо добивати до переможного, допоки не буде вже чого там ремонтувати і відбудовувати. Хотіли відродження расєйськоі імперії - повернемо їхню економіку до часів її заснування. Примусова праця кріпосних у вигляді відправки мʼяса на фронт в них вже існує. Тепер лишилося перетворити їх на відсталу аграрну країну, яка здебільшого працюватиме на те, щоб хоча б себе прогодувати.
