«Березневі коти»: фотоконкурс на найгарнішого пухнастика Старкона

- Маю два коти, - розповідає Андрій Черешенський. - Нікого з них не можу виділити, тому подаю два. Вони до нашого дому прибилися, живуть на подвір'і.

Мені інколи здається, що ці коти - брати, такі схожі між собою. Але характери у них абсолютно різні. Льоша - любить людей, проситься на руки, а як пустиш, то може вилісти й на голову.

Кузя - одинак, сам по собі. При цьому він активний - багато бігає і стрибає.

 -  Розповім вам трішки про цю красуню, - каже Даша Галай, - Це Сіма , їй 2 роки. Вона неймовірно  розумна та жвава.  У неї особливий характер. Сіма вміє розмовляти, в прямому значенні цього слова. Звертатися до неї потрібно лиш на ім'я , такого як просто "киця" у нас немає. Ні! Ні! Ні у якому разі, тоді вона відразу ображається . 

Улюбленими ласощами є свіжа випічка, за неї, як кажуть  "може продати за це душу" . Вдома ми ніколи не залишаємо  хліб на столі , тому що до ранку його просто не стане. В нас є дуже багато забавних історій , якщо виграємо неодмінно з вами поділимося. Ми дуже раді, що в нашому місті проходять такі конкурси.

- Наша Мася по паспорту Джульєта, - розповідає старокостянтиніванка Ольга Олішкевич. - У неї дуже хороший родовід. Вона - висловуха двомасна британка, принцеса. І лише від її настрою залежить, хоче вона з вами спілкуватися чи ні.

При цьому Мася не зробила у нашому домі жодної шкоди. У нас вільно стоять квіти і горщики з вазонами, а коли кішка хоче подивитися у вікно, вона легенько лапкою відхиляє штори.

Улюблене місце сну  - на моєму чоловікові, тому маю у домі ще й яку суперницю!

До речі, у Масі більше десятка стильних ошийників з прикрасами, які вона змінює мало не щодня. Принцеса вона і є принцеса. Що тут скажеш!

- Поява нашого котика було незвичайною - його приніс Святий Миколай, адже наш синочок про нього тільки і мріяв, З'явився він 5 років тому, - із задоволенням розповідає Ніна Старушик. Маркіз  для мене, як  другий будильник , бо ж коли час іти на роботу, пухнастий просто, залазячи на ліжко, починає мене лагідно гладити по щоці ,від чого я й прокидаюся. Ім'я Маркіз повністю відповідає його характеру та такій рисі, як гордість.

Котик надзвичайно полюбляє купатися та сидіти на холодильнику. Я сподіваюся, що ми, разом із нашим пухнастиком отримаємо перемогу і придбаємо щось новеньке.

Нашому котику  Томасу 11 місяців. - розповідає Войцешина Валя, - Він - подарунок для нашої донечки, але став нашим сімейним улюбленцем.

Томас Ддуже розумний, грайливий і дуже полюбляє  увагу і ласку.

- Нашого котика звуть його Зайка. У нас він уже 4 роки. Повертаючись додому з роботи 9 грудня, у свій день народження, я знайшла в куточку біля дверей своєї квартири маленьке кошенятко. Взявши додому, я помила його, провела профілактику від глистів,бліх. З того часу він є нашим пухнастим оберігом домівки,частинкою нашої душі.

- Мою кішку звуть Няша, - розповідає Тетяна, - їй два роки. Вона - самостійна і незворушна. Ненав'язлива, не люблять метушні. Годинами може дивитися  у вікно. Спостерігати за нею – суцільне задоволення і релакс. Розслабляючись, вона приймає смішні пози, які не кожен йог в змозі повторити.

У нашої  Няші є одна особливість – вона справжня чистюля! Ніколи не буде їсти коли на неї дивляться.  Незважаючи на  те, що дуже зголодніла – завжди їсть повільно і обов’язково з ідеально чистої миски.  Улюблене місце – ванна кімната, де п’є  воду з крана та відпочиває у раковині.  Якщо на вибір запропонувати їй вибрати іграшку з зоомагазину або звичайний пакет, вона 100% обере ПАКЕТ.

Коли я приходжу з роботи, моя улюблениця завжди подає голос, наче каже: “Привіт! Як справи?”.

Інтелігентна, витончена та розумна.  Одним словом – КОРОЛЕВА!

Кішка породи мейн-кун на прізвисько Атланта з чудовим характером живе в нашому будинку не одна, нещодавно з'явилася у неї подружка - кішка Мілка, - розповіла Тетяна Малюженко.

Коли дві дорослі незнайомі тварини опинилися в одній квартирі, ми дуже хвилювалися, чи зможуть знайти вони спільну мову ... Але період знайомства плавно перейшов в дружбу і тепер вони один без одного не можуть обійтися і 15 хвилин. Разом граються, їдять, вмиваються і сплять. До речі, Мілка теж учасниця цього конкурсу.

- Свою кличку Мітька наш котяра отримав завдяки букві "М", яку чітко було видно на лобі в чудернацького кошеняти, - розповідає про свого улюблеця Наталія Грицюк.
- Спати, муркати і ніжитись - це не про нашого Мітьку. І хоч йому уже 3 роки, він не поступається своєю енергійністю навіть маленьким грайливим кошенятам. Все, що відбувається навколо, не відбувається без участі Мітюши. Це той випадок, коли навіть собаки не викликають у кота страху, а навпаки - бажання потоваришувати. А ще він залюбки позує перед об'єктивом, і як я його називаю, є моєю "безвідмовною моделлю".

- Два рокитому в нашому домі з’явилось це пухнасте диво: синові подарували на день народження,- розповіла Оксана Зуєва. - Назвали його Тім. Тепер він підріс і перетворився на красивого кота. Тім — шотландець класичний.

Тіма - кіт з характером. Він розумний, хитрий і дуже любить своїх господарів, тобто всю нашу родину. Любить зустрічати нас біля дверей, радіє, лащиться, треться біля ніг, муркоче. Хоча він дуже самостійний, але на вулицю Тіма ми самого не відпускаємо, тільки на поводку. Була у нас одна невелика прикрість, коли у місячному віці він впав з балкона, було темно. Ми його шукали і ледь знайшли, пораненого. Відразу завезли до лікаря, і він сказав, що якщо переживе ніч, то буде жити. Ми сиділи над ним цілу ніч, прикладали холодне і до ранку ми видихнули з полегшенням, він вижив. Тепер ми навіть не уявляємо життя без нашого Тіма.

- З’явилася наша Кітті у нас три роки тому, - розповідає Юлія Кондратюк.- Змалечку була з характером, постійно непосидюча та грайлива. Наша кішечка нещодавно стала мамою, тож зараз піклується про своїх  малюків. Кітті не дуже полюбляє коли її фотографують. Але ось нещодавно вдалось її сфотографувати.

- Моя кицька Маша дуже схожа на собаку. Знає багато команд і дуже вірна, - розповідає Ірина Якобчук.  -  Щоправда, до чужих не йде.

Хоче, щоб я щоранку носила її на руках. Якщо цього не роблю, ображається і увечорі мене не зустрічає.

Машка дуже енергійна. Увесь час хоче гратися. Приносить мені свою улюблену іграшку-мишку, так пропонує бавитися. Якщо ж я не реагую, починає м'явкати і домагається свого.

- Нюшу приніс нам Святий Миколай, - розповідає Тетяна Чорноус, - тоді киці було лише 1,5 місяці. А тепер - три роки.

Нюша - породиста, титулована висловуха шотландка. Тому, напевне, з крутим характером. Знає собі ціну і сама собі господиня.  У нашої Нюши - особливе ліжко. Воно знаходиться на нашому двоспальному, і має стояти там, де подушки, інакше спати не буде. Нюша уміє ходити на задніх лапах і сидіти, як людина.

Нюша - синоптик. Якщо ховається під ковдру - бути похолоданню. Улюблене місце відпочинку - шафа, а заняття - муркотіти до горобців.

- Кішка Мілка з'явилася в нашій сім'ї абсолютно випадково, - розповіла Тетяна Малюженко. - Волонтери шукали для неї нових господарів, так як вона опинилася в приюті Києва. Моя донька Вікторія побачила оголошення про те, що кішка шукає новий дім. І не дивлячись на те, що у нас є кішка мейн-кун Атланта, швидко поїхали до Києва.

Теперь Мілка з дивними милими оченятами як два гудзика стала нашим членом сім'ї.

- Басю я зняла з дерева ще маленьким кошеням, у 30-ти градусний мороз, сім років тому, - розповідає Світлана Мотора. - З тих пір ми не розлучні і найкращі подружки. Навіть спить зі мною. Я її люблю, вона завжди вміє мене розрадити. А ще Бася - лікар. Так-так, бо коли нездужаю, завжди приходить і лягає на мене. Не повірите, але через деякий час усе проходить. Бася - спокійна киця, найбільше полюбляє гуляти на свіжому повітрі і смакувати рибкою.

- Це Пушистий. - розповідає Тетяна Дев'яткова. -Своє нехитре ім'я отримав при народженні неподалік Авдіївки від танкістів батальйону "Фенікс" 128 гірсько-піхотної.

8 непростих місяців (березня по грудень 2016 року) вони ділили усе порівну - і хліб, і дах, і ворожі обстріли, і хвилини дуже умовного спокою... А своє перше Різдво 2017 року кіт зустрів уже в Старконі... Шановні мої друзі! Проголосуйте за Пушистого! Повірте - він того вартий!

- Асі всього 7 місяців. Вона дуже любляча киця. Спить з дітьми - шестирічною Ангелінкою та трирічною Полінкою, - розповідає Анастасія Возна.

Ася - грайлива. А ще вона альпініст. Уміє лазити по стінах. Одного разу киця хотіла напитися води і впала у ванну.

Улюблене заняття Асі - сидіти на підвіконні і ловити лапками пташечок, які пролітають за вікном.

- А ще наша Ася - няня,- розповідає Настя, - Коли я кажу донечкам "спати", кицька слідкує, щоб вони не встали з ліжка. Інакше вона легенько кусає за ноги.

- Наша трирічна Серафіма породи британська гладкошерстна, - розповідає Марина Попадюк. 

У неї породистий характер. Якщо вона не хоче на руки, ви її не візьмете, а якщо їй хочеться ласки, то вона прийде не зважаючи ні на що і навіть може поцілувати.

Взагалі Сіма любить цілуватися, особливо тоді, коли в доброму гуморі і зустрічає з роботи. Одна шкода - гризе шерстяні речі, але лише мої, мабуть, ревнує. Бо ж інших членів сім'ї речі не зачіпає. На восьме березня Сімочка зробить мені подарунок - чекаємо кошенят.

-  Це мій улюблений котик Бонік. - розповідає Анастасія Лисюк. -Він веселий і трішечки бешкетник.

Бонік любить пригоди і гратися. А також смачно поїсти і поспати, і так, щоб його ніхто не чіпав.

- Знайомтесь, наше плюшеве шоколадне ведмежатко Домінік, - розповідає Інна Мігаль. З'явилося це чудо в нашій сім'ї 5 років тому. Наш кіт справжній шотландець - знає собі ціну, не любить фотографуватись, дуже балакучий і обожнює вівсянку. Характер у Домініка специфічний, ласки тільки за розкладом і тоді, коли він цього хоче, але тим цінніша для нас ця мить.Домуська обожнює фільми про диких кішок, під час перегляду його нереально відірвати від телевізора. І ще до Домініка частенько в гості прилітає одна і та ж голубка, з якою він на віконечку полюбляє розмовляти. Домінік став для нас повноправним членом сім'ї, навіть не уявляю як раніше без нього жили.

- Мого котика зовут Том, - розповіла Аліна Гуменюк. - Він у нас дуже багато любить попоїсти. Також Том боїться води та не любить купатися. Наш котик часто спить на мені, йому так комфортно.Ось такий наш кіт Том.

- У нашої бабусі киця привела кошенят, а сама пропала, - розповідає Юрій Попадюк. - Ми принесли кошенят додому, виходили, пороздавали, а найменше і наймиліше лишили собі. 

Коли нашій Барбарисці було три місяці, вона випала з вікна четвертого поверху, зламала ніжку, і ми возили її до лікарні, накладали гіпс.

Все обійшлося, і тепер наша Барбариска стибуча, непосидюча кицька. Але досі може травмуватися, адже коли бігає, нічого не помічає.

Барбариска - розумна, як людина. Якби вміла говорити, була б нарівні. Улюблене місце відпочинку - горшки з вазонами. 

- Мурочка з'явилася у нас 3 роки тому, - розповідає Алінка Коржук.

- Це був найкращий подарунок для мене. Вона дуже активна, хитра і розумна. Мурочка вдома поводить себе, як справжня господиня. Вона добре ладить з іншими тваринами. Деколи наша кицька засинає прямо біля собак і зовсім їх не боїться. Сподіваюся, що Мурочка отримає перемогу в цьому конкурсі. На виграний сертифікат я обов'язково придбаю для своєї улюблениці нові дряпку.

- Наша кішечка Сара є повноцінним членом родини, - розповідає про домашню улюбленицю Юлія Григорук. Кошеня дітям подарував Святий Миколай. Сара - красива, пухнаста, розумна та хитра. Вона любить зустрічати дітей зі школи та садочка, радіє їм та лащиться до них. Нашу Сару любить не лише наша родина, а й друзі, знайомі, сусіди.

- Мупі 4 роки. Він ласкавий, слухняний та приязний, але з характером, - розповідає Олена Прадун. - До чужих не йде, любить та слухає лише своїх хазяїв.
Мупі часто голосно муркоче, лежачи на стільці або дивані. При цьому обирає лише те місце, що йому до вподоби.
Мупі через свій характер вскакує в халепу: то поб'ється з іншими котами і прийде додому увесь у ранах, то весь мокрий, неначе викупаний у воді.
А ще Мупі розумний як людина, все розуміє.

- Усім привіт!!!! Мене звати Котя. Я шотландський вісловухий, але з усіх своїх братиків і сестричок я єдиний народився з прямими вушками. До речі, я родом з Хмельницького та доля закинула мене в Старкон в сім’ю, де мене дуже сильно люблять. У них я повноцінний член сім’ї – ЛЮБИМЧИК!!!

Прочитавши оголошення, я вирішив взяти участь у конкурсі з бажанням перемоги. Коротко про себе: люблю смачно попоїсти, солодко поспати, кататися на шторах, бігати по підвіконнях, пригати по меблях, уявляючи себе паркуристом з «13 району». А ще я люблю їсти вазони… Правда, потім у мене болить животик і ми дружно, всією сімєю їдемо до лікаря, де я отримую болючі уколи.

Але я не тільки пустую, я ще дуже люблю бути поруч зі своєю любою господинею в той час, коли вона готує їсти, миє посуд, прибирає, вишиває… А ще я люблю прибирати в квартирі, хапаючи полову ганчірку під час миття підлоги.

Змалечку я всюди буваю разом зі своїми господарями: ми сідаємо в машину ї вирушаємо то на пляж, то на шашлики на природу, то в село, де проживають мої сільські друзяки: собачка Тяпа і котики Димок та Пушок.

Ой-йой… Чую смачні запахи з кухні… Мабуть буду бігти – мені, як завжди, перепаде саме смачненьке

Всім гарного дня і перемоги!!!!

- Наша киця - поважна особа, їй уже 10 років. Пам'ятаю, як вона була кошеням, - розповідає Альона Попадюк. - Ми з сестрою побачили його на вулиці і принесли додому, хоча мама була проти. 

Ірма горда, з характером, до чужих не йде. Дивно, але вона не любить довго сидіти на руках, сама по собі, перебірлива. Але при цьому слухняна та лагідна. Улюблене заняття - зустрічати тата з роботи. Дивиться за меншою кицьою, турботлива, як няня.

- Кицька Василиса безпродиста, але дуже розумна та енергійна, - розповідає її власник Дмитро Ольховик.

Вася - реабілітолог. Якось родич Дмитра побачив кошеня на лавочці і взяв додому. Подумав, що воно лікуватиме Дмитра після поранення і контузії, які той отримав у АТО. І Василиса дійсно допомогла. 

Кицька дуже стрибуча. Нещодавно побила власний рекорд: стрибнула більше, як на півметра уверх і опинилася у тарілці з борщем, що стояв на столі. Потім довго сиділа у своєму будиночку і виглядала, мов лисичка з нори. Зрозуміла, що зробила шкоду...

 - Наша Мася дуже гонорова, хитра та спритна, розповідає Софія Петраш. - З нею траплялось багато цікавих та смішних історій, про декілька яких я розкажу. Одного разу у поличку з крупами залізло дві мишки. Моя мама вирішила пустити до них Масю, щоб вона, так би мовити, з ними розібралась. Мама запустила кицьку та закрила її з мишами. Минув час, і мама вирішила заглянути, що ж там робиться. Відкриває дверцята і бачить таку картину: Мася сидить в одному кутку,а миші в іншому, і дивляться один на одного. В результаті: вона їх не зловила, хоча на мишей Мася полює. Виявляється,  Версальський мир існує навіть і між тваринами

Інша історія також сталася, коли мене не було вдома. Була ніч, моя кімната була пустою. Всі спали. І тут прокидається моя мама і чує, що в моїй кімнаті працює принтер, хоча світло було вимкнене. Мама заходить, включає світло і бачить, що Мася сидить на стільчику, лапи лежать на столі, а принтер щось друкує, а вона на це дивиться. Мама була дуже здивована, бо принтер перед цим ніхто не включав. Так ось, моя киця ще й талановита, бо ночами пише і друкує свої вірші.

- Кілька місяців живе киця Белла у нашій домівці, - розповіла Аліса Дацюк. - Вона - улюблениця усієї родини, але найбільше любить трирічну донечку Маргаритку. Та й Маргаритка не може без Белли. Всюди вони разом - граються, спілкуються, бешкетують.

Родзинка Белли - чотири білі лапки і лагідні очі. Але вона не тільки ніжна киця, але й миливець - уже спіймала свою першу мишку. 

- Наш Масько - дуже розумний котик, - розповідає Ольга Семенова, - коли ми увечері повертаємося додому, він винюхує всі пакунки, перевіряє - чи купили йому щось смачненьке.

 Масько любить, щоб з ним гралися і в подяку дарує своє мурчання і тепло.

  - Кицька Даша - це президент у нашій квартирі, - розповідає Ірина Якобчук. - Вона завжди сидить вище за всіх - на шафі чи на холодильнику і з достоїнством дивиться на все, що відбувається. Лише коли хоче спати, спускається на землю.

Спить вона дуже кумедно - на спині і лапами догори. Тоді вона з президента перетворюється на коврик для підлоги - хоч ноги витирай, нічого не чує.